UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Основні тенденції розвитку культури у другій половині XX ст.

Екзистенціалізм

Після Другої світової війни поширилася філософія екзистенціалізму (існування) та мистецтво абсурду. їхніми ідеологами стали французькі письменники і філософи Жан Поль Сартр (1905-1980) та Альбер Камю (1913-1960). На їхню думку, екзистенцію (буття) зрозуміти неможливо, її можна лише відчути, тому основу своєї філософії вони виклали не в наукових працях, а в художніх творах. У центрі їхньої уваги — особистість, її стосунки зі світом, суспільством, Богом. За їхніми переконаннями, історія XX ст. свідчить, що "Бог помер", тому буття не має сенсу. Життя людини полягає в інтуїтивному гонінні за маревом—політикою, мораллю, свободою, уява про які змінюється зі зміною обставин. Будь-які людські цінності — абсурд. Єдиною силою, здатною протистояти йому, є мистецтво — постійний творчий бунт.

Песимістична філософія екзистенціалізму поширилась у літературі, драматургії, кіно, спричинила появу "анти-театру" (Е. Іонеску — театр парадоксів) та "антироману" (А. Роб-Ґрійє, Н. Саррот, Ф. Саган). Такі твори відзначаються відсутністю сюжету, аморфним характером персонажів, спонтанністю їхньої поведінки, яку неможливо пояснити, незрозумілістю діалогів. Життя персонажів — трагічний фарс, а ідеали, зазвичай, відсутні.

Назад Зміст Вперед