UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
"Холодна війна". Міжнародні відносини

Перехід від конфронтації до співробітництва держав світу

Завершення "холодної війни" (друга половина 80-х — 90-і pp.). Незважаючи на загострення протистояння між двома воєнно-політичними блоками, на початку 80-х років продовжувався загальноєвропейський процес, розпочатий у Гельсінкі. У Белграді, Мадриді, Стокгольмі та Відні відбулися зустрічі і наради представників дер-жав-учасниць Загальноєвропейської наради. Готовність до поступок стала очевидною після приходу до влади М. Горбачова. Він проголосив політику перебудови, а також необхідність утвердження нового мислення у міжнародних відносинах.

Радянський лідер розгорнув активну зовнішньополітичну діяльність. На Стокгольмській конференції було узгоджено широкий комплекс політичних та військово-технічних заходів щодо зниження ризику війни в Європі. 7 квітня 1985 р. СРСР припинив розгортання ракет середньої дальності СС-20 у Східній Європі, аз 6 серпня 1985 р. ввів односторонній мораторій на ядерні випробування. У січні 1986 p. M. Горбачов запропонував програму ліквідації до кінця століття зброї масового знищення.

У травні 1987 р. Політичний консультативний комітет ОВД прийняв основні положення нової військової доктрини оборонного характеру.

Радянсько-американські переговори на найвищому рівні в Женеві (1985), Рейк'явіку (1986), Вашингтоні (1987) і в Москві (1988) зумовили позитивні зрушення в галузі реального скорочення ядерних озброєнь.

Після знищення Берлінської стіни у листопаді 1989 р. та грудневої зустрічі М. Горбачова з Дж. Бушем на о. Мальта було покладено край "холодній війні" між СРСР і США. Ці держави перестали сприймати одна одну як противника.

Нове мислення поширилось і на регіональні конфлікти. В ряді "гарячих точок" (Афганістан, Нікарагуа, Камбоджа, Ангола) було взято курс на національне примирення, на пошук шляхів розв'язання проблем за столом переговорів. У 1988 р. В'єтнам вивів свої війська з Камбоджі, а Куба — з Анголи. Після женевських домовленостей між СРСР і США по Афганістану 15 лютого 1989 р. Радянський Союз завершив виведення своїх військ з цієї країни. Важливим підсумком нового мислення і закінчення "холодної війни" стало об'єднання Німеччини та виведення радянських військ зі східноєвропейських країн.

З жовтня 1990 року НДР увійшла до складу ФРН. На політичній карті Європи з'явилась економічно могутня держава з населенням 87 млн чоловік, яка завдяки своєму потенціалу входить до числа найбільших держав світу.

Важливою віхою у радянсько-американських відносинах став візит М. Горбачова до США у травні — червні 1990 р. та його переговори з президентом США Дж. Бушем. Результат цих переговорів — пакет угод, протоколів і спільних заяв. Було погоджено основні положення угоди про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО), підписано угоду про ліквідацію 80% хімічної зброї і про відмову від її виробництва.

Після розпаду СРСР учасниками договору СНО-1 стали Росія, Україна, Казахстан і Білорусь, які 23 травня 1992 р. в Лісабоні підписали угоду про те, що на території трьох останніх з перерахованих держав не повинно взагалі бути ядерної зброї.

З січня 1993 р. в Москві Б. Єльцин та Дж. Буш уклали договір СНО-2 про скорочення вдвічі стратегічних наступальних озброєнь, які залишаться після виконання договору СНО-1.

Враховуючи нові реалії політичного життя, Нарада глав країн-членів НАТО 5-6 липня 1990 р. прийняла Лондонську декларацію, яка внесла радикальні зміни у воєнну доктрину блоку НАТО.

Учасники наради взяли на себе зобов'язання не нападати на інші держави, а ядерні озброєння було оголошено "зброєю екстремальної ситуації". Змінилась і роль НАТО. З воєнного блоку він почав перетворюватися на політичний.

На зустрічі глав країн-членів НАТО у Брюсселі в січні 1994 р. було прийнято програму "Партнерство заради миру": її метою проголошено забезпечення стабільності в Європі і розвиток співробітництва з країнами Східної Європи. У цій програмі побажали взяти участь майже всі східноєвропейські країни.

Серйозним випробуванням змін у міжнародних відносинах стала криза у Перській затоці на початку 90-х років, спричинена агресією Іраку проти Кувейту.

2 серпня 1990 р. іракська армія вдерлася в Кувейт. Емір та уряд країни перебралися в Саудівську Аравію. Кувейт було окуповано і оголошено дев'ятнадцятою провінцією Іраку.

Дії країни були рішуче засуджені Радою Безпеки ООН, яка зажадала негайного виведення іракських військ з Кувейту і ввела широкі економічні санкції щодо Іраку.

Багато держав направили в Саудівську Аравію військові контингенти та озброєння для захисту цієї країни від можливої іракської агресії (операція "Щит пустелі"). Основу могутнього військового угруповання, зосередженого на території Саудівської Аравії, становили війська США.

17 січня 1991 р. багатонаціональні сили антиіракської коаліції на чолі зі США завдали масованих повітряних і ракетних ударів по військових та інших об'єктах Іраку і Кувейту. Наприкінці лютого в результаті 100-годинної операції сухопутних військ іракська армія зазнала поразки. Кувейт було визволено. "Буря в пустелі" успішно завершилась.

Криза в Перській затоці підштовхнула близькосхідний мирний процес. У Мадриді (1991) було покладено початок переговорному процесу між арабськими країнами та Ізраїлем під егідою СРСР та США. У результаті цього процесу було підписано низку угод.

Назад Зміст Вперед