UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
"Холодна війна". Міжнародні відносини

Створення воєнно-блокової системи

Важливим наслідком "холодної війни" стало створення воєнно-блокової системи.

У період 1943-1948 рр.у країнах Східної Європи відбувався процес становлення нових політичних режимів під контролем СРСР. З країнами своєї зони впливу СРСР уклав угоди про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу. У 1947-1948 pp. ці угоди мали чітку антизахідну спрямованість (таких двосторонніх угод було укладено 35). У 1948 р. в усіх країнах Східної Європи було встановлено комуністичні режими.

В Західній Європі процес формування воєнно-блокової системи розпочався в березні 1948 p., коли Англія, Франція, Бельгія, Голландія і Люксембург створили Західний Союз. Його учасники повинні були надавати військову допомогу один одному у випадку загрози їхнім інтересам. Великобританія намагалась утвердити в новоствореному союзі своє лідерство. Об'єднане військове командування очолив англійський фельдмаршал Монтґомері.

Поштовхом до подальшого розгортання воєнно-блокової системи стала Берлінська криза влітку 1948 p., тісно пов'язана з вирішенням німецького питання.

У травні 1949 р. було проголошено створення Федеративної Республіки Німеччини, а в жовтні 1949 р. — Німецької Демократичної Республіки.

У січні 1949 р. в Москві було скликано нараду представників країн радянського блоку (Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, Чехословаччини та СРСР), на якій вирішили створити Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). Пізніше до РЕВ були прийняті Албанія, НДР, Монголія та інші держави.

4 квітня 1949 р. міністри закордонних справ Бельгії, Ісландії, Данії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Італії, Великобританії, Франції та США уклали у Вашингтоні Північноатлантичний пакт (НАТО). Метою його діяльності було проголошено захист демократії західного зразка. Пізніше кількість членів НАТО збільшилася: у 1952 р. до НАТО вступили Греція та Туреччина, а в 1955 р. — ФРН.

Зіткнувшись із перспективою зростання кількості союзників СРСР, США почали формувати глобальну систему блоків, аби не допустити впливу Радянського Союзу.

У 1951 р. в Сан-Франциско було укладено Тихоокеанський пакт безпеки (АНЗЮС) за участю США, Австралії, Нової Зеландії. У Манілі в 1954 р. створено Організацію договору Південно-Східної Азії (СЕАТО), до якої увійшли США, Великобританія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Таїланд, Філіппіни та Пакистан. Ще один блок сформовано 1955 р. за участю Великобританії, Туреччини, Іраку, Пакистану та Ірану—т. зв. Багдадський пакт, який в 1959 р. після виходу з нього Іраку було перейменовано в СЕНТО.

З іншого боку, СРСР та його союзники у травні 1955 р. створили організацію Варшавського договору (Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія, Чехословаччина та СРСР).

Отже, до середини 50-х років "холодна війна" стала глобальною. Світ поділився на два ворогуючі табори, жоден з яких не мав вирішальної переваги.

Після успішного випробування атомної зброї в США і застосування її проти японських міст Хіросіма та Нагасакі в СРСР було прискорено розробку атомного озброєння. 5 вересня 1949 р. ТАРС повідомило про успішне випробування атомної бомби в СРСР.

У 1953 р. в СРСР і США майже одночасно було створено термоядерні бомби.

Назад Зміст Вперед