UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Латинської Америки у 40-90-х роках. Інтеграційні процеси

Інтеграційні процеси в Латинській Америці

Спільне історичне минуле, схожість економічних процесів, мовна і культурна близькість стали тим підґрунтям, на якому після Другої світової війни активно розгортались інтеграційні процеси в Латинській Америці.

Першим кроком на цьому шляху стало політичне співробітництво держав Західної півкулі. У вересні 1947 р. 20 країн Америки підписали в Ріо-де-Жанейро Міжамериканський договір про взаємодопомогу. У 1948 р. на IX Міжамериканській конференції у Боготі було створено Організацію Американських Держав (ОАД). Там же було прийнято "Декларацію про збереження і захист демократії в Америці", позначену антикомуністичною спрямованістю. ОАД санкціонувала втручання у внутрішні справи країн, яким загрожувала комуністична небезпека.

Прагнення урядів країн Латинської Америки вирватися з економічної відсталості і стати на шлях стабільного економічного розвитку дало поштовх до економічної інтеграції, яка розвивається на субрегіональному та регіональному рівнях.

На вирішення цих завдань орієнтували свою діяльність регіональні об'єднання, які виникали у 50-х роках. У 1959 р. було створено Міжамериканський банк розвитку. У 1960 р. Аргентина, Бразилія, Уругвай, Чилі, Парагвай і Перу створили Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі (ЛАВТ). Згодом ЛАВТ почала об'єднувати 22 держави регіону і навіть Кубу. У 1980 р. ЛАВТ було реорганізовано у латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ). У процесі економічної інтеграції та укладання угод про "спільний ринок" у 1975 р. виникла Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС). Діють також субрегіональні об'єднання — Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), Карибська асоціація вільної торгівлі (КАВТ). Венесуела, Колумбія, Еквадор і Перу утворили т. зв. Андську групу. Крім того, діють об'єднання, створені для вирішення конкретних проблем. У 1983 р. Мексика, Венесуела, Колумбія та Панама об'єднались у Контадорську групу для подолання конфліктів у Центральній Америці. Функціонує Амазонський пакт, покликаний вирішувати екологічні проблеми. Для вирішення проблем заборгованості у 1984 р. було створено Картахенську групу.

Незважаючи на таку кількість організацій, реальна інтеграція країн Латинської Америки залишається мрією. Воєнні диктатури, революції, перевороти, партизанські рухи, міждержавні конфлікти, амбіції окремих лідерів стримують цей процес.

На початку 90-х років склались необхідні умови для інтенсивного розвитку інтеграційних процесів. У всіх країнах, крім Куби, при владі знаходяться демократично обрані президенти. Проводяться широкі економічні реформи. США, Канада та Мексика у 1992 р. підписали угоду про північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА). У 1995 р. в Маямі відбулася нарада лідерів країн Західної півкулі, на якій президент США Біля Клінтон запропонував створити спільний ринок від Аляски до Вогняної Землі, споживачами якого стали 6 850 млн осіб. Для реалізації даної ідеї країнам Латинської Америки потрібно вирішити ще багато проблем: зміцнити демократичні інститути влади, приборкати повстанські рухи, у політичній боротьбі застосовувати лише конституційні методи боротьби та ін.

Назад Зміст Вперед