UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Азії, Африки та Латинської Америки

Створення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльське протистояння

В роки Другої світової війни від рук нацистів загинуло 6 млн євреїв. Трагедія європейського єврейства спричинила активізацію сіоністського руху під гаслом: "Тільки у власній державі євреї можуть почуватися в безпеці".

29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів (33 "за", 13 "проти"), прийняла резолюцію про розподіл Палестини на єврейську та палестинську держави. Євреї вітали це рішення, арабський світ категорично заперечував резолюцію ООН. 14 травня 1948 р. було проголошено державу Ізраїль. Не минуло й доби, як армії Єгипту, Йорданії, Сирії, Лівану та Іраку почали військові дії проти молодої держави. Кровопролитна війна тривала з травня 1948 р. по 20 липня 1949 р. (ізраїльтяни називають її "війною за незалежність"). Отримавши зброю з СРСР, Чехословаччини та фінансову допомогу США, завдячуючи мужності солдатів та офіцерів, Ізраїль переміг. У результаті цієї війни територію колишньої Палестини було поділено таким чином: Галілея і весь Негев відійшли до Ізраїлю; Іудея, Самарія, частина Ієрусалима—до Йорданії, а сектор Газа—до Єгипту. Таким чином, Палестинської держави створено не було.

У кінці 40-х — на початку 50-х років СРСР став на шлях відкритої підтримки арабських країн у їхньому конфлікті з Ізраїлем. Це призвело до 50-річного протистояння на Близькому Сході і кровопролитних війн між євреями та арабами (війна на Синаї 1956 p.; Шестиденна війна 1967 p.; війна на виснаження 1967-1969 pp.; війна Судного дня 1973 p.; військові дії Ізраїлю в Лівані проти військових формувань Організації Об'єднання Палестини та Сирії 1982-1983 pp.).

Конфлікт на Близькому Сході став складовою глобального протистояння двох військових блоків — НАТО та Варшавського договору. Війна Судного дня (жовтень 1973 р.) ледве не призвела до ядерного конфлікту між СРСР та США.

У вересні 1978 р. на зустрічі президентів Єгипту та Ізраїлю в Кемп-Девіді — резиденції президента США Д. Картера—було підготовлено історичну угоду між двома країнами про початок мирних переговорів.

26 березня 1979 р. у Вашингтоні Ізраїль та Єгипет підписали мирний договір. Президенту Єгипту А. Садату та прем'єр-міністру Ізраїлю М. Бегіну було присуджено Нобелівську премію за досягнення миру та припинення ворожнечі між двома державами. Спроба укласти подібний договір з Ліваном (1983 р.) виявилася невдалою.

Влітку 1994 р. подібний договір Ізраїль підписав з Йорданією.

Але палестинська проблема залишається гострою і сьогодні. Під час арабо-ізраїльських війн за межами Палестини опинились 900 тис. палестинських біженців. Разом з тим, на території сучасного Ізраїлю проживає значна кількість палестинського населення, яке у 1988 р. розпочало "інтифаду" (війну каменів) проти Ізраїлю. У 1996 р. сторони сіли за стіл переговорів. У результаті домовленостей між урядом Ізраїлю та лідером ОВП Ясіром Арафатом з середини 90-х років почала створюватися Палестинська автономія (м. Газа, Ієрихон та ін.), де владу було передано палестинській адміністрації. Проте процес створення автономії виявився складним і суперечливим, що пояснюється багатьма факторами:

— взаємною недовірою щодо планів мирного врегулювання;

— активною терористичною діяльністю проти Ізраїлю екстремістських угруповань "Хамаз", "Хезболлах", "Ісламський джихад" та ін.;

— активною підтримкою діяльності терористичних угруповань Сирією, Іраком, Іраном, деякими іншими арабськими державами;

— неприйняттям мирного вирішення конфлікту ізраїльськими радниками, які вбили прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабіна — ініціатора арабо-ізраїльського діалогу.

У 2000 р. палестинці розгорнули другу "інтифаду", яка переросла у перманентну хвилю терактів. У відповідь Ізраїль почав діяти не менш жорстоко. Ситуація стала критичною. Зрештою, за посередництва США, СС та Росії було розроблено план врегулювання палестинської проблеми "Дорожна карта", затверджений РБООН у листопаді 2003 р. Кінцева мета плану — створення Палестинської держави і встановлення миру в регіоні. Проте практична реалізація плану пробуксовує.

Назад Зміст Вперед