UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Азії, Африки та Латинської Америки

Південний В'єтнам (1955-1975 pp.). Американська агресія проти В'єтнаму. Об'єднання країни

Поразка Франції у колоніальній війні підштовхнула США до активнішого проникнення на південь В'єтнаму. Такі їхні дії були продиктовані страхом перед поширенням комунізму у Південно-Східній Азії. США поспішно створили тут блок СЕАТО у складі США, Англії, Франції, Австралії, Нової Зеландії та ін.

У 1956 р. у Південному В'єтнамі було проведено вибори до Національних зборів і прийнято Конституцію, одна зі статей якої закріплювала антикомунізм як державну політику. США, Англія та Франція визнали цю державу і надали їй економічну та військову допомогу. У В'єтнам прибуло 3 тис. американських радників. З 1955 р. по 1961 р. США виділили 2 млрд 118 млн доларів і, крім того, 571,3 млн доларів на військові потреби.

У1960 р. відбувся конгрес патріотичних сил, на якому було створено Національний фронт визволення Південного В'єтнаму (НФВПВ). Організаційне оформлення фронту завершилося 1962 р. Він об'єднав 20 політичних партій та організацій різного політичного спрямування — комуністів, соціалістів, радикалів. Спираючись на підтримку ДРВ, фронт розгорнув активні бойові дії проти сайгонівського режиму.

Аби врятувати своїх ставлеників, США втягнулися у в'єтнамську війну. З приходом до влади у США президента Кеннеді з'явилися "доктрина гнучкого реагування" та "стратегія протиповстанської боротьби".

З 1962 р. в Сайгоні знаходився штаб американського командування. Авіація США бомбардувала території, контрольовані партизанами. 1 жовтня 1963 р. у країні було встановлено військову диктатуру, однак партизанський рух ширився і вже влітку 1964 р. дві третини території Південного В'єтнаму знаходились під його контролем.

У 1964 р. президентом США став Л. Джонсон. З його іменем пов'язана ескалація війни у В'єтнамі та поширення її на ДРВ. У США було розроблено план нанесення ударів по Демократичному В'єтнаму, тому що без підтримки ДРВ партизанський рух не набрав би такого розмаху. Приводом до агресії проти ДРВ став тонкінський інцидент. 8 березня 1965 р. американські війська висадились на узбережжі Південного В'єтнаму і вступили в активні бойові дії проти партизанів.

Поступово чисельність американських військ зросла до 550 тис. чол., але придушити партизанський рух їм не вдалося. Бомбардування ДРВ також нічого не дало. Завдяки допомозі СРСР протиповітряна оборона В'єтнаму давала відсіч авіації США.

13 травня 1968 р. у Парижі почалися переговори щодо політичного врегулювання конфлікту, а з 1 листопада авіація США припинила бомбардування ДРВ. У листопаді 1969 р. було оголошено про здійснення програми "в'єтнаміза-ції" війни та про виведення американських військ з країни.

30 березня 1972 р. Народні збройні сили визволення (НЗСВ) почали третій стратегічний наступ і звільнили значну територію країни. У відповідь США блокували морське узбережжя і відновили бомбардування ДРВ. Було проведено дві повітряно-наступальні операції, які завдали значної шкоди господарству ДРВ. Нова ескалація війни викликала бурю протесту у США, і в серпні 1972 р. сенат прийняв рішення про виведення всіх американських військ із країни. 27 січня 1973 р. США підписали Паризьку угоду про припинення війни та відновлення миру у В'єтнамі.

Проте виведення американських військ не зупинило війни. У 1973 р. сайгонівський режим, отримавши значну американську допомогу, розпочав широкий наступ проти НЗСВ. У жовтні 1973 р. Народні сили почали контрнаступ, який завершився ЗО квітня 1975 р. перемогою партизанів. Так було завершено об'єднання В'єтнаму. 2 липня 1976 р. Національні збори проголосили створення Соціалістичної Республіки В'єтнам (СРВ).

Назад Зміст Вперед