UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
СРСР. Нові та відновлені незалежні держави

Молдова та інші країни СНД

Обраний президентом Республіки Молдова Мірча Снєгур став на шлях створення незалежної держави. Проте частина націонал-радикалів вимагала приєднання Молдови до Румунії. Така перспектива лякає російське та українське населення, що компактно проживає на лівобережжі Дністра (колись воно належало Україні і було передане до складу Молдови за наказом Кремля). Тут зосереджено основний енергетичний і промисловий потенціал Молдови.

Після проголошення Придністровської Молдовської Республіки її лідери вимагали від Кишинева визнання суверенітету. Спроби Молдови силою ліквідувати незаконну республіку призвели до запеклих боїв, що тривали упродовж весни і літа 1992 р.

У цій ситуації Росія, враховуючи проросійські настрої у Придністров'ї, використала 14-у армію, аби примирити ворогуючі сторони. Припинивши кровопролиття, російські війська залишилися на придністровській території. У 1995 p. M. Снєгур домігся підписання з Росією угоди про виведення їх з території молдовської держави, а 1997 p., за посередництва Росії та України, було підписано угоду щодо Придністров'я — Молдова зберегла територіальну єдність.

Припинення етнічного протистояння не зупинило політичної боротьби всередині керівництва Молдови. Під час нових президентських виборів М. Снєгур зазнав поразки. Новим президентом став Петру Лучинський. У лютому 1999 р. в країні вибухнула політична криза, яка завершилась у 2000 р. зміною форми правління. Молдова з президентсько-парламентської республіки стала парламентською. Домінуючою силою в парламенті є ліві партії.

Президентом країни став комуніст В. Воронін.

В інших країнах СНД боротьба між прихильниками комуністичної ідеології та демократії хоча й не набула збройної форми, але продовжується.

Так, у Киргизії главою держави став представник демократичних сил Аскар Акаев (у березні 2005 р. в республіці перемогла "тюльпанова" революція, президент зрікся влади), у Казахстані — колишній компартійний лідер Нурсултан Назарбаев, який докладає значних зусиль для створення Казахської світської національної демократичної держави, проте іноді вдається до недемократичних заходів.

Це пояснюється тим, що казахи складають лише 40% населення республіки і на країну чинить сильний тиск Москва.

Узбецький президент Іслам Карімов і туркменський — Сапармурад Ніязов (обидва колишні компартійні лідери) прагнуть під гаслом незалежності зберегти старі порядки, залучаючи на допомогу іслам та мусульманське духовенство. В Узбекистані чиниться неприховане переслідування опозиції, порушуються основні громадянські права.

У зовнішній політиці ці країни, крім Туркменистану, орієнтуються на Москву, хоча прагнуть до інтеграції в ісламський світ. В Узбекистані розташовані військові бази СІЛА та Росії.

Назад Зміст Вперед