UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
СРСР. Нові та відновлені незалежні держави

XX з'їзд КПРС

Переломним у реформаторській діяльності М. Хрущова був 1956 р. Він продемонстрував межі "відлиги" як у зовнішній, так і у внутрішній політиці.

Визначною подією став XX з'їзд КПРС. Ще під час попереднього обговорення звітної доповіді ЦК з'їзду М. Хрущов запропонував включити до неї спеціальний розділ про культ особи Сталіна, але не знайшов підтримки з боку більшості ЦК і до звітної доповіді ця тема не увійшла.

Проте у доповіді було чимало положень, які суперечили догмам сталінської епохи. Це стосувалось, передусім, оцінки міжнародної ситуації. Хрущов заявив, що мирне співіснування держав — не тимчасовий тактичний хід, а незмінна політична лінія країн соціалізму.

Важливим був і висновок про можливість відвернення воєн у сучасну епоху. Ця можливість пов'язувалась виключно зі зростанням військової могутності СРСР і "світового табору соціалізму".

У внутрішній політиці ставилися завдання:

— забезпечення росту промислового виробництва; —піднесення сільського господарства;

— запровадження семигодинного робочого дня;

— проведення пенсійної реформи;

— нарощування темпів житлового будівництва.

Поряд з цим М. Хрущов заявив, що необхідно виконати "історичне завдання", поставлене Й. Сталіним на XVIII з'їзді партії, — наздогнати і перегнати капіталістичні країни з виробництва найважливіших видів промислової продукції на душу населення.

На закритому засіданні Хрущов виступив зі спеціальною доповіддю про своє розуміння "культу особи Сталіна".

У доповіді він розкрив етапи розвитку та прояви культу особи "вождя всіх народів", його негативні наслідки, вперше ознайомив делегатів з т. зв. "Ленінським заповітом", в якому давалася негативна оцінка Сталіна.

У доповіді М. Хрущова вся провина за скоєння злочинів покладалась на Сталіна, Єжова, Берію. Тим самим він свідомо виводив з-під відповідальності найближче оточення Сталіна, його "соратників", до яких належав і сам. Увесь склад нової Президії ЦК КПРС, включаючи Молотова, Кагановича, Ворошилова та інших, Хрущов характеризував як вірних ленінців, які рішуче борються з культом особи і відновлюють колективне керівництво та ленінські норми партійного життя.

На засіданні було прийнято рішення не публікувати доповідь, хоча вже через три дні у західних засобах масової інформації з'явився її повний текст.

Водночас було підготовлено постанову ЦК КПРС "Про культ особи і його наслідки", яка визначила офіційні межі критики культу особи Сталіна і мала протидіяти поширенню критики партії та соціалістичного ладу в цілому.

Розголошення фактів зловживання Сталіним владою, засудження необгрунтованих репресій стали поштовхом до пожвавлення суспільного життя. Але процес десталінізації 50-60-х років був непослідовним, суперечливим і неповним. Будь-які спроби вийти за межі офіційної політики ліквідовувались антидемократичними методами (арештами, засудженням і т. д.).

Викриття культу особи Сталіна спричинило масові рухи у деяких країнах Східної Європи (Польща, Угорщина), але їх було придушено.

Нові тенденції у політиці Хрущова занепокоїли консервативну частину партії, яка в червні 1957 р. на Пленумі ЦК КПРС спробувала усунути його від влади. Але підтримка М. Хрущова військовими (Г. Жуков) і КДБ (Серов) відвернула загрозу і навіть дещо зміцнила його позиції. Зосередивши у своїх руках значну владу, Хрущов замінив керівництво армії та КДБ.

Назад Зміст Вперед