UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Центральної та Східної Європи

Угорщина

В ході Другої світової війни Угорщина до кінця залишалася союзницею Німеччини, а на її території велися жорстокі бої.

У грудні 1944 р. на визволених землях було утворено Угорський національний фронт незалежності, а в місті Дебрецен сформовано тимчасовий уряд. Він уклав перемир'я з країнами антигітлерівської коаліції, оголосивши війну Німеччині. 4 квітня 1945 р. визволення Угорщини було завершено.

У країні відновили діяльність і були створені різні політичні партії. Найбільш чисельною і впливовою стала Партія дрібних сільських господарів (ПДСГ).

Після відновлення повного суверенітету Угорщини (підписання мирного договору) комуністи спробували перемогти на виборах 1947 р. Зазнавши поразки, вони розпочали цілу кампанію пошуку і викриття "реакційних змов" та "контрреволюційних заколотів".

Такі звинувачення були висунуті керівникам Партії дрібних сільських господарів. Зрештою, це дало можливість комуністам, які об'єдналися із соціал-демократами в Угорську партію трудящих (УПТ), прийти до влади.

Комуністи встановили один із найжорстокіших комуністичних режимів. Лідер УПТ Матьяш Ракоші вважав себе найпослідовнішим учнем Й. Сталіна.

Індустріалізація проводилася в особливо форсованому режимі під гаслом "Перетворимо Угорщину на країну чавуну і сталі". Кооперування супроводжувалось пограбуванням селян.

Величезного розмаху досягли репресії. Із 39-мільйон-ного населення було репресовано 1 млн чоловік. Проводилися показові судові процеси. Було ув'язнено майбутнього керівника УПТ Яноша Кадара.

Зміна в радянському керівництві, особливо засудження "культу особи Сталіна" на XX з'їзді КПРС, спричинила утворення в УПТ реформаторського крила, під тиском якого відбулася часткова реабілітація репресованих.

Аби уникнути значних катаклізмів, Ракоші призначив головою Ради міністрів І. Надя, який різко засудив репресії та форсовану колективізацію. Це спричинило протистояння двох лідерів. 9 березня 1955 р. ЦК УПТ звинуватив Надя в опортунізмі. 18 липня 1956 р. під тиском СРСР М. Ракоші було замінено Гере, наступником якого став Я. Кадар.

23 жовтня 1956 р. у Будапешті відбулася багатотисячна демонстрація на підтримку реформ у Польші, яка переросла у загальний виступ населення проти режиму М. Ракоші.

Керівництво УПТ назвало цей виступ контрреволюційним і ввело у Будапешт війська, що відразу ж загострило становище в столиці. Почалися збройні сутички.

У ніч на 24 жовтня ЦК УПТ звернувся по допомогу до СРСР. Було обрано нове Політбюро УПТ. І. Надь став главою уряду. Він оголосив про запровадження військового стану і комендантської години. На підприємствах почали створюватись робітничі дружини. 24 жовтня у Будапешт увійшли радянські війська і, не вступаючи у сутички, зайняли стратегічні пункти міста. 25 жовтня першим секретарем ЦК УПТ було обрано Я. Кадара, який 28 жовтня звернувся по радіо із закликом припинити вогонь і зажадав виведення радянських військ. Після цього у Будапешті почалося справжнє полювання на працівників держбезпеки і партійних функціонерів. ЗО жовтня було захоплено будинок будапештського міськкому партії, а всіх його захисників розстріляно. В таких умовах керівництво УПТ оцінило події як національну революцію. Було прийнято рішення про розпуск УПТ, створення Угорської соціалістичної робітничої партії та про відновлення багатопартійності.

1 листопада І. Надь заявив про вихід Угорщини з ОВД і про нейтралітет країни. Відновлювали свою діяльність старі і створювались нові політичні партії, розпускались кооперативи, організовувались незалежні профспілки і т. д. Це занепокоїло радянське керівництво, яке розцінило такий розвиток подій як загрозу соціалізму. Заручившись підтримкою комуністичних партій інших держав (у тому числі Югославії і КНР), СРСР вдався до прямої агресії (операція "Вихор" ). Вранці 4 листопада 12 дивізій Радянської армії вторгайся в Угорщину. Формально такі дії пояснювалися закликом революційного робітничо-селянського уряду на чолі з Я. Кадаром, який було створено у місті Сальнок. Основні бойові дії розгорнулись у Будапешті, де повсталі чинили опір до 10 листопада.

Майже до кінця року в країні тривали страйки та демонстрації проти нового уряду на чолі з Я. Кадаром, на що той відповів репресіями. Нове керівництво, нав'язане угорцям силоміць, почало крок за кроком здобувати авторитет: було відновлено громадянський мир, піддано критиці політику Ракоші, реабілітовано жертв його репресій, ліквідовано негативні явища у проведенні кооперації та індустріалізації.

В Угорщині вдалося провести кардинальну економічну реформу, яка дала простір для розвитку приватної ініціативи та кооперації. Завдяки реформам життєвий рівень угорців невпинно зростав майже до кінця 70-х pp. Найуспішніше розвивалося сільське господарство, що перетворило Угорщину в одного з найбільших в Європі експортерів сільськогосподарької продукції.

На початку 80-х pp. Угорщина зіткнулася з економічними труднощами: уповільнився темп розвитку, зовнішня заборгованість виросла до 11-12 млрд доларів.

З початком перебудови в СРСР в УСРП починає домінувати реформаторське крило, яке покладало надії на першого секретаря будапештського міськкому УСРП К. Ірасса. Влітку 1987 р. він очолив уряд і проголосив програму продовження реформ. У травні 1988 р. реформатори домоглися скликання партійної конференції, на якій було схвалено курс на проведення економічних реформ та удосконалення політичної системи.

К. Ґрасс, за згодою Москви, зайняв посаду генерального секретаря, а Я. Кадар перемістився на почесну посаду голови партії. Автором реформ став молодий економіст М. Немет.

Парламент Угорщини прийняв ряд демократичних законів: про свободу мітингів і зборів, організацій та об'єднань, про пресу та страйки.

Також було прийнято рішення про запровадження посади президента і створення конституційного суду. Новим прем'єр-міністром став М. Немет. Реформаторська діяльність активізувала політичне життя в країні. Важливим кроком до відродження багатопартійності стало прийняття закону про партії.

Найвпливовішими серед опозиційних партій були Союз вільних демократів (СВД), Соціал-демократична партія Угорщини (СДПУ), Незалежна партія дрібних господарів (НПДГ) і т. д.

Багатопартійність стала реальністю, але УСРП відмовилась визнавати нові реалії, в результаті чого прем'єр-міністр Немет оголосив про свій вихід з УСРП та проведення самостійної політики до нових парламентських виборів.

Врешті УСРП змушена була піти на переговори з опозицією, підписавши 18 квітня 1989 р. угоду про умови переходу до багатопартійності.

Влітку того ж року парламент перестав бути однопартійним. Звільнені місця зайняли депутати від опозиції. Важливим моментом політичного життя Угорщини стала переоцінка подій 1956 p., названих "народним повстанням, спрямованим на повалення сталінізму", та перепоховання праху Імре Надя на Площі героїв у центрі Будапешта.

23 жовтня 1989 р. УНР було перейменовано в Угорську Республіку.

Демократичні процеси призвели до кризи та розпаду УСРП, перейменованої в СПУ (Соціалістичну партію Угорщини).

Навесні 1990 р. в Угорщині відбулися демократичні вибори до парламенту, більшість на яких здобули опозиційні партії — 89 %, а СПУ — 11%. Новий уряд очолив історик за освітою Йожеф Анталл, а президентом став письменник, лідер СВД Арпад Гйонц.

Уряд Й. Анталла продовжив розпочаті соціалістами економічні перетворення, спрямовані на розвиток ринкових відносин.

У 1994 р. У СП та СВД створили коаліційний уряд на чолі з Дьюла Харном. Новий уряд взяв курс на формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Було здійснено приватизацію великих підприємств та енергетичних компаній.

Успішний розвиток економіки сприяв притоку значних іноземних інвестицій.

Новий уряд, сформований у 1998 р. Віктором Орбаном, основну свою увагу зосередив на розвитку провінцій.

У липні 2000 р. відбулися президентські вибори, на яких перемогу здобув Ференц Мадл.

У зовнішній політиці Угорщина взяла курс на європейську інтеграцію: стала членом НАТО, 2004 p. — ЄС. Відносини між Угорщиною та Україною розвиваються досить успішно.

Назад Зміст Вперед