UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Центральної та Східної Європи

Чеська республіка

У 1993 р. в ЧР відбулися президентські вибори, на яких переміг В. Гавел. Прем'єр-міністром країни став головний автор чеських реформ В. Клаус — лідер Громадсько-демократичної партії (ГДП). ЧР була визнана світовим товариством — вона стала членом ООН, Ради Європи, ОБСЄ, а в 1995 р. її прийняли до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Завдяки чіткому здійсненню реформ, значним іноземним інвестиціям у 1994—1996 pp. в ЧР було досягнуто стабільності. Проте в 1997 р. негативні тенденції, що накопичувалися, далися взнаки—відбулося падіння виробництва. Кризову ситуацію в країні посилила повінь, завдавши значних матеріальних збитків. Як наслідок, новим прем'єр-міністром став Й. Тосовський. Він зумів стабілізувати становище, усунути негативні тенденції. У 1998 р. на президентських виборах знову переміг В. Гавел. Дострокові парламентські вибори принесли перемогу Чеській соціал-демократичній партії (ЧСДП), яка набрала 32,3% голосів. Проте для формування однопартійного уряду цього було недостатньо. Пошук коаліційного союзника виявився марним, і тоді ЧСДП на чолі з М. Земаном домовилася зі своїм політичним суперником — Громадсько-демократичною партією (ГДП), очолюваною В. Клаусом, і уклала безпрецедентний в історії європейського парламентаризму стабілізаційний договір. Згідно з угодою, В. Клаус посів місце спікера парламенту, а М. Земан став прем'єр-міністром.

В основу діяльності нового уряду було покладено концепцію перспективного розвитку економіки та соціальної сфери. Зовнішня політика проводилася під гаслом "повернення в Європу".

Діяльність уряду виявилась успішною. Розпочався новий етап економічного піднесення. 1 березня 1999 р. ЧР стала членом НАТО. У 2003 р. президентом Чехії обрано В. Клауса.

Словацька республіка. Після мирного "розлучення" з ЧР Словаччина стала на шлях самостійного розвитку. Ще в вересні 1992 р. було ухвалено Конституцію СР, а в лютому 1993 р. обрано першого президента країни — М. Ковача. Уряд очолив В. Мал'яр.

Молода держава відразу зіткнулася з економічними проблемами. На відміну від ЧР, економіка Словаччини мала однобічну спеціалізацію: переважали первинна сировина та підприємства військової галузі, а також сільськогосподарське виробництво. Не маючи змоги відразу здійснити необхідну модернізацію промисловості, змінити її галузеву структуру, словацький уряд опинився перед проблемою скорочення виробництва, інфляції, зростання безробіття і, відповідно, падіння життєвого рівня населення.

Уряд В. Мал'яра прагнув вирішити економічні проблеми, зберігаючи традиційні зв'язки з Росією, проте така політика виявилася неефективною. До того ж це негативно позначилось на відносинах з країнами Заходу: Словаччина опинилася осторонь загальноєвропейських інтеграційних процесів.

На відміну від Чехії, у Словаччині проживають значні національні меншини: угорці, українці, німці. З ними уряд Мал'яра теж не знаходив спільної мови. Все разом узяте і призвело до його відставки у вересні 1998 р. У травні 1999 р. в Словаччині відбулися президентські вибори, на яких переміг Рудольф Шустер. Він обстоює європейські орієнтири розвитку країни. На цьому шляху Словаччина досягла вагомих результатів (у 2004 р. вона стала членом ЄС).

Назад Зміст Вперед