UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Центральної та Східної Європи

Встановлення радянського панування у країнах Східної Європи

В результаті перемоги над фашизмом у Другій світовій війні в країнах Східної та Південно-Східної Європи склалася нова політична ситуація. Визволення цих країн супроводжувалося відновленням незалежності або зміною політичного режиму. В усіх визволених країнах утвердилось загальне виборче право та багатопартійність, було проведено аграрні реформи, ліквідовано велике землеволодіння, націоналізовано власність колабораціоністів і фашистів. Лад, який утвердився в країнах Східної Європи, отримав назву "народної демократії". Народна демократія вважалась перехідним етапом суспільства. До влади в цих країнах прийшли антифашистські сили —комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, у більшості країн об'єднані в народні фронти. Значну роль у народних фронтах відігравали комуністи.

У процеси створення представницької демократії втрутився Радянський Союз. Червона армія, що знаходилася на території Східної Європи, істотно впливала на політичну ситуацію, забезпечуючи могутню підтримку прокомуністичним силам цих країн. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), завдяки радянському тиску вони контролювали важливі державні посади —міністрів внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил.

З початком "холодної війни" комуністи легко і без кровопролиття встановили свою владу (протягом 1947-1948 рр.).

Прийшовши до влади, компартії взялися до побудови соціалізму. Відбувалася прискорена націоналізація великої та середньої промисловості, здійснювались репресії проти союзників комуністів по Народному фронту. У 1947 р. на нараді комуністичних і робітничих партій радянське керівництво в особі Жданова і Маленкова зажадало від "братніх партій" здійснення повної націоналізації, ліквідації коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Новий орган, утворений на нараді, — Комінформбюро — вимагав визнати радянський зразок побудови соціалізму єдино можливим. В Угорщині, Румунії, Югославії та Албанії багатопартійність було ліквідовано. У Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії різні політичні партії стали частинами керованих комуністами коаліцій. Уся повнота влади була сконцентрована в руках виконавчого апарату, який практично злився з компартійним апаратом. Так було покінчено з демократією, хоча при цьому формально зберігались конституції, загальне виборче право, регулярно проводились вибори. У галузі економіки почалося проведення індустріалізації та колективізації. Ринкову економіку було замінено плановою. Відбулися кардинальні зміни у соціальній структурі суспільства. Більша частина працездатного населення була зайнята у державному секторі.

Як і в СРСР, індустріалізація в цих країнах набула форми переважаючого розвитку важкої промисловості. Прагнення багатьох соціалістичних країн створити багатогалузеву важку промисловість перевищувало реальні можливості. Форсування індустріалізації породжувало обмеження споживання та падіння життєвого рівня, що призвело до політичної кризи 60-х років.

У 1949 р. для ще тіснішого "прив'язування" східноєвропейських країн до СРСР і прискореного проведення індустріалізації було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). А в 1955 р. було оформлено військово-політичний союз соціалістичних держав — Організацію Варшавського Договору (ОВД). Так завершилося формування табору соціалізму. Позбувшись правого тоталітаризму, країни Східної Європи опинились під контролем лівого.

Назад Зміст Вперед