UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Країни Західної Європи в другій половині XX — на початку XXI ст.

НДР (Німецька Демократична Республіка)

Інакше склалася доля східних земель Німеччини. Опинившись в радянській зоні окупації, вони стали невід'ємною частиною радянської зони впливу. Провідну роль у політичному житті цих земель відігравали комуністи, які у 1946 р. об'єдналися з соціал-демократами у Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН). У період 1945-1949 pp. радянська військова адміністрація (РВАН), діючи згідно з принципами демілітаризації та денацифікації, провела низку заходів:

— ліквідацію фашистського державного апарату, партій та організацій;

— покарання військових злочинців;

— аграрну реформу — ліквідовувалось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась малоземельним селянам, сільськогосподарським робітникам і переселенцям;

— ліквідацію монополістичних об'єднань;

— націоналізацію власності фашистів і воєнних злочинців;

— передачу місцевої влади структурам, утвореним СЄПН;

— реформу освіти.

7 жовтня 1949 р. в радянській зоні окупації було проголошено Німецьку Демократичну Республіку (НДР). На відміну від ФРН, вона виявилася унітарною державою. Колишні земельні органи самоврядування було ліквідовано. СЄПН стала правлячою партією, яка відразу почала будувати соціалізм. Рішення про це було прийнято на партійній конференції СЄПН у липні 1952 р.

Як промислово розвинута держава, НДР не потребувала індустріалізації. Зусилля були спрямовані на створення в країні власної металургійної та паливно-енергетичної бази.

28 травня 1953 р. уряд НДР прийняв вкрай непопулярне рішення про підвищення норм виробітку на 10%.

2 червня 1953 р. керівники НДР Вальтер Ульбріхт та Отто Ґротеволь були викликані у Москву, де їм вказали на помилки у побудові соціалізму (Берія, Молотов, Маленков прагнули певної лібералізації режиму).

Ці дві події підштовхнули населення до виступу. Першими піднялися берлінські будівельники, які штурмом оволоділи міською ратушею і звільнили політв'язнів. Виступи поширились на всю країну. Почалося руйнування прикордонних споруд на кордоні з ФРН.

17 червня о 13.00 військовий комендант Східного Берліна генерал-майор Діброва оголосив про введення надзвичайного стану. На вулицях міста з'явились радянські танки. Виступи робітників було придушено. Інтелігенція НДР залишилася лояльною до існуючого режиму.

Після придушення виступу робітників відбулась певна лібералізація режиму: було закріплено права приватного сектора і підвищено заробітну плату; надано свободу церкві, молодіжним організаціям, створювались нові партії; у сільському господарстві проводилась обережніша політика; скасовувалася цензура та надзвичайні податки; СРСР оголосив про припинення вилучення репарацій.

Завдяки таким заходам вдалося досягти відносної стабілізації режиму, але рівень життя у НДР був значно нижчим, ніж у ФРН. Карткову систему було ліквідовано лише 1958 р. (у ФРН — в 1949 p.).

Серйозною проблемою для НДР стала проблема Західного Берліна. Він був відкритим анклавом ринкової економіки та місцем дії майже 60 розвідувальних служб різних країн світу. Питання берлінської проблеми почало активно обговорюватися, починаючи з 1958 р. Не домігшись свого шляхом переговорів, радянське керівництво вдалося до рішучих дій.

У ніч з 12 на 13 серпня 1961р. навколо Західного Берліна було споруджено мур завдовжки 46 км і заввишки 4 м. "Берлінський мур" складався з двох стін, між якими пролягла прикордонна смуга від 150 м до 8 м завширшки. Було збудовано 25 патрульно-пропускних пунктів та обладнано 245 вогневих позицій. "Берлінський мур" став символом "холодної війни", розколу Німеччини та Європи.

У 60-х роках економічний розвиток НДР прискорився. Значною мірою це пояснюється проведенням економічних реформ 1963 р. На початку 60-х років було завершено створення металургійної та паливно-енергетичної бази, хімічної та електротехнічної промисловості. Зріс життєвий рівень. НДР за цим показником зайняла провідні позиції серед соціалістичних країн.

На міжнародній арені республіка знаходилась у відносній ізоляції: вона мала дипломатичні відносини лише з соціалістичними країнами.

У 1972 р. було підписано договір про основи взаємовідносин між двома німецькими державами.

У внутрішній політиці новий лідер Е. Хонеккер копіював радянську модель. На початку 70-х років шляхом викупу було ліквідовано усі приватні підприємства.

Відбулося посилення політичного контролю над суспільством, який здійснювало міністерство державної безпеки (МДБ — "штазі"). Майже на всіх мешканців НДР були заведені досьє.

Неосталінізм у НДР, як і в інших східноєвропейських країнах, швидко призвів до економічної стагнації, зовнішньої заборгованості, соціальних проблем і, відповідно, до зростання невдоволення.

Приїзд М. Горбачова у жовтні 1989 р. на святкування 40-річчя НДР вилився в масовий рух за оновлення. Придушити ці виступи силою було вже неможливо.

11 жовтня 1989 р. керівництво СЄПН звернулось до населення з пропозицією провести референдум про майбутнє соціалізму на німецькій землі. 18 жовтня Е. Хонеккер подав у відставку. Це стало сигналом до розгортання масових демонстрацій, створення нових політичних партій. Усім громадянам було надано право вільного виїзду з країни. Далі події розгорталися з небаченою швидкістю.

4 листопада 1989 р. у Берліні відбулася 500-тисячна демонстрація. 7 листопада у відставку пішов уряд, а 8 листопада —керівництво партії на чолі з Е. Кренцом. 9 листопада було зруйновано Берлінський мур, а 13 листопада створено новий уряд на чолі з X. Модровим.

У березні 1990 р. в країні відбулися перші вільні вибори. НДР отримала шанс розвиватися демократичним шляхом.

Назад Зміст Вперед