UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Основні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку країн Заходу у 1945-2005 pp.

Економічний розвиток

У роки Другої світової війни економіка США не постраждала, а господарство країн Західної Європи та Японії було серйозно зруйновано. їхні фінансові видатки на війну склали 962 млрд доларів, а матеріальні витрати — близько 4 трлн доларів. Аби ліквідувати наслідки цієї найбільш руйнівної в історії людства війни, потрібні були значні матеріальні ресурси. Завдяки зусиллям та матеріальній допомозі з боку США за планом Маршалла на початок 50-х років європейські країни зуміли відновити свою промисловість. Попри це, обсяги виробництва США у 1950 р. перевищували обсяги європейського у 1,5 раза, японського — у 30 разів.

Однак дуже швидко, упродовж 50-х років, спираючись на зростаючий технічний рівень, концентруючи свої зусилля на провідних галузях науково-технічного прогресу, західноєвропейські держави та Японія досягай вагомих успіхів, змінивши співвідношення сил на світовому ринку на свою користь. Середньорічні темпи зростання сягали 10%.

Такий феноменальний розвиток економіки у 50-60-х роках — одна з особливостей післявоєнного розвитку країн Заходу. Причин для цього є декілька.

Безсумнівним поштовхом до цього процесу стала реалізація плану Маршалла. Важливою умовою економічного зростання було розширення ринку. Внутрішній ринок розвивався завдяки становленню держави процвітання. Прибутки населення росли, а відповідно, росло і споживання. Зі збільшенням прибутків змінювалася система споживання. Зменшувались витрати на харчування, зростали ціни на товари довгострокового користування: будинки, машини, телевізори, пральні машини і т. д. Значним фактором економічного буму став бурхливий розвиток міжнародної торгівлі. Це, у свою чергу, посилило інтернаціоналізацію господарського життя і підштовхнуло країни до орієнтації на певний технічний рівень, оскільки в іншому випадку їхня продукція на світовому ринку була б неконкурентоспроможною. Західна Європа стала одним із центрів світової торгівлі. Європейський експорт перевищував американський у 4 рази.

Роки економічного зростання збіглися з періодом видобутку дешевої нафти. Після війни почалась експлуатація покладів нафти в районі Перської затоки. Низька собівартість, висока якість і значні розміри видобутку призвели до витіснення нафтою вугілля, що відразу скоротило витрати у виробництві. На післявоєнний час припадає і найбільший рівень інвестицій у промисловість. "Холодна війна" стимулювала розвиток військової промисловості. Підтримка економічного зростання стала політикою урядів держав Заходу.

Економічний бум 50-60-х років істотно змінив країни Заходу. Вони у своїй більшості стали індустріальними державами. Зростання економіки відбувалося за рахунок промисловості, що, відповідно, зменшувало частку сільськогосподарського виробництва. У промисловості теж сталися вагомі зміни. Було завершено перехід на технології масового виробництва. Домінуючу роль почали відігравати новітні галузі виробництва: радіотехнічна, електронна, хімічна, авіаційна. Частка традиційних галузей (металургійної, текстильної, вуглевидобувної) зменшилась.

Сільське господарство теж переживало піднесення: воно механізувалося; розвивалося фермерство та різні форми кооперації.

Новим помітним явищем у післявоєнній економіці країн Заходу став випереджаючий розвиток невиробничої сфери (сфери послуг). Цьому процесу сприяло становлення держави процвітання, розвиток торгівлі та становлення сервісного і гарантійного обслуговування побутових товарів тривалого вжитку (холодильники, телевізори і т. д.).

Перехід на технології масового виробництва призвів до появи великих підприємств і фірм. З'явилися три центри світового виробництва: США, Європа, Японія. Слідом за "великою сімкою" вирушили "нові індустріальні держави" (Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, Бразилія, Аргентина, Мексика, Чилі і т. д.).

Важливим фактором розвитку стали інтеграційні процеси: горизонтальні — створення транснаціональних корпорацій (ТНК) і вертикальні — поява міждержавних економічних і політичних союзів.

Могутнім каталізатором інтеграційних процесів виявилися Друга світова війна і НТР. В умовах надвиробництва з'явилася спеціалізація. У 60-70-х роках така тенденція стала визначальною у світовій економіці. Окремі корпорації захоплювали певні галузі виробництва в усіх країнах. Таким чином створювались ТНК — транснаціональні корпорації, які стали стимулятором економічного розвитку світу на основі політики неоколоніалізму — поширення ринкових відносин на нові регіони світу та залучення національних господарств до світового.

Розростання ТНК було однією з основ глобалізації. Провідниками цієї політики були бретонвудська система розрахунків (створена 1944 p.), Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк).

Завдяки таким могутнім фінансовим інститутам ТНК нав'язують країнам моделі розвитку, які гарантують отримання значних прибутків і вільний їх вивіз.

До країн, яким надається допомога МВФ і СБ, ставляться дві головні вимоги: політична стабільність і проведення ринкових реформ. За умови виконання цих вимог надається кредит під 5-6 відсотків річних.

Вертикальна інтеграція має кілька аспектів: економічний, політичний та військовий. Завдяки реалізації плану Шумана та Плевена у 1951р. було створено галузеве об'єднання шести країн (Франції, ФРН, Італії і країн Бенілюксу) —Європейське об'єднання вугілля та сталі, що й стало початком вертикальної інтеграції в Європі.

Наступним кроком було створення 25 березня 1957 р. Європейського Економічного Співтовариства. Мета його — сприяння розвитку національних економік і захист Європи від засилля американського капіталу. Умовами вступу в ЄЕС є ліквідація збиткових підприємств і державних дотацій. Країни-учасниці спільно розробляють економічну політику, міждержавні проекти, митні тарифи, регулюють фінансову структуру, налагоджують систему міжнародної спеціалізації з метою забезпечення рентабельності виробництва, створюють єдиний ринок праці.

Політична інтеграція почалася у 1974 р., коли президент Франції В. Жискар д'Естен запропонував ідею створення Європарламенту — політичного органу, покликаного виконувати дорадчу функцію у процесі вироблення загальних принципів соціальної політики. Спочатку до Європарламенту національні парламенти делегували своїх представників, у подальшому почали проводитись загальні прямі вибори на партійній основі.

Схожі інтеграційні процеси відбуваються і в інших регіонах світу.

У кінці 60-х — на початку 70-х років з'явилися перші ознаки зміни економічної кон'юнктури. Слідом за кризою 1969-1970 pp., яка охопила економіку США та ряду інших держав, почалася світова економічна криза 1974-1975 pp. — одна з найгостріших в історії індустріальних країн. Середньорічні темпи зростання знизилися вдвічі. Промислове виробництво в Японії скоротилось на 21%, в Італії — на 19,3%, у Франції — на 16,3%, у США — на 13,7%, у ФРН — на 12,3%, у Великобританії — на 9,9%.

Але найбільшою проблемою для країн Заходу стала інфляція, яка на кінець 70-х років позначалася вже двозначними цифрами. Склалася ситуація, яка отримала назву "стагфляція": одночасне падіння виробництва і зростання інфляції.

На зламі 70-80-х років почалася зміна економічних орієнтирів. Політику заохочування економічного зростання було замінено антиінфляційною.

За рахунок економії бюджету на середину 80-х років вдалося суттєво зменшити інфляцію (у США з 13,6 до 6,1 %, у Великобританії — з 21,5 до 8,6%); стабілізувалися ціни на нафту та інші енергоносії.

Це призвело до активізації інвестицій, тим більше, що на той час назріла необхідність оновлення основних капіталів у зв'язку з початком технологічної революції, головною рушійною силою якої став комп'ютер. У 1973 р. американець Стівен Джобс створив перший персональний комп'ютер, а в 1977 р. почалося його серійне виробництво. Лідерство захопили фірми "Епл Макінтош" та "Майкрософт", У впертій конкурентній боротьбі перемогу здобула остання, а її власник Б. Ґейтс став одним з найбагатших людей світу.

Комп'ютеризація спричинила ланцюгову реакцію, оскільки зробила можливим застосування нових технологій у виробництві—роботів, гнучких технологічних ліній, систем автоматичного проектування і т. д. Одночасно розвиваються біотехнологія, генна інженерія тощо.

Ці зміни вивели західне суспільство на новий щабель: воно вступило в постіндустріальну стадію розвитку.

Назад Зміст Вперед