UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1939— 2005 рр.)
Друга світова війна

Рух Опору в окупованих країнах

Окупаційна політика Німеччини та Японії спричинила розгортання руху Опору. Він виник в усіх окупованих країнах.

У Франції з фашистською окупацією та колабораціоністським урядом маршала Петтена боролися партизанські загони та підпільні групи, очолювані комуністами і соціалістами. Створена де Голлем організація "Вільна Франція" у 1942^-3 pp. встановила контроль над африканськими колоніями Франції. У листопаді 1942 р. французьке підпілля уклало з де Голлем угоду про спільні дії. У травні наступного року була створено Національну раду Опору, що об'єднала всі сили, які боролися з окупантами, у червні —Французький комітет національного визволення.

Значного розмаху набрав народно-визвольний рух у Югославії. З 1941 р. тут велися активні бойові дії проти фашистів. У 1943 р. було створено уряд нової Югославії — Антифашистське віче народного визволення Югославії на чолі з Й. Броз Тіто.

Партизанські армії формувались у Греції та Болгарії. Значну роль у цьому процесі відігравали комуністи.

У Польщі емігрантський уряд та його представництво — "делегура" — керували боротьбою загонів Армії Крайової. Комуністи, на противагу їм, створили Армію Людову.

Посилювались антифашистські настрої і в Німеччині. Група офіцерів та урядових чиновників здійснила спробу державного заколоту з метою знищення фашистського режиму та припинення війни. 20 липня 1944 р. полковник Штауффенберг залишив портфель з бомбою уповільненої дії у приміщенні, де знаходився Гітлер. Бомба вибухнула, однак Гітлер залишився живий. Виступ заколотників було жорстоко придушено.

У 1944 р. в ряді європейських країн та міст відбулись антифашистські повстання (У Варшаві, Словаччині, Бухаресті, Софії, Парижі, Празі). Поразкою завершилося повстання, підняте 1 серпня у Варшаві Армією Крайовою. 29 серпня почалося Словацьке національне повстання за участю партизанів та словацької армії. Ціною величезних зусиль гітлерівцям вдалося його придушити.

У СРСР боротьба народних месників досягла особливо великого розмаху. Очолив цю боротьбу Центральний штаб партизанського руху. Основною партизанською базою стала Білорусія. Тут знаходились найбільші з'єднання і великі партизанські райони.

В Україні центр партизанського руху знаходився у північних районах. Існував постійний зв'язок між партизанськими базами і "Великою землею", звідкіля партизанам постачали зброю, спорядження, кваліфікованих військових спеціалістів. Боротьбу з фашистами вели також загони Української Повстанської Армії (УПА).

Партизанська боротьба мала як військове, так і політичне значення. Широкомасштабні диверсійні операції партизанів, винищувальні рейди стали значним внеском у перемогу над фашистами. Значні операції провели партизанські з'єднання Ковпака, Федорова, Сабурова, Наумова та ін. Усього на території СРСР діяло понад 6 тис. партизанських загонів, які знищили близько 1 млн гітлерівців. Японська окупація теж спричинила розгортання руху Опору. Найбільшого розмаху він набув у Бірмі, Малайзії та на Філіппінах, де діяли партизанські армії. Японські окупанти змушені були надати Бірмі формальну незалежність. У В'єтнамі та Індонезії на перших етапах війни переважали пасивні форми боротьби, і лише на завершальному етапі рух Опору набув широкого розмаху, призвівши до утворення незалежних держав.

Назад Зміст Вперед