UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Освіта, наука і техніка у 1914 - 1939 pp.

Лауреати Нобелівської премії

Аби увіковічити своє ім'я в пам'яті людства, шведський хімік і підприємець Альфред Нобель (1833-1896) заповів більшу частину своєї спадщини благодійному фонду. Нобелівську премію щорічно присуджують Шведська королівська академія наук та інші авторитетні установи Швеції, починаючи з 1901 р. Премії в галузі фізики, хімії, фізіології і медицини, літератури, економіки вручають у Стокгольмі, премію миру — в Осло 10 грудня, в день смерті А. Нобеля. На церемонію вручення запрошуються лауреат і члени його сім'ї. Лауреат може виголосити перед високим зібранням свою Нобелівську лекцію.

Унікальність нагороди визначається тим, що вона з самого початку має міжнародний характер. Нобелівський фонд — це незалежна, неурядова організація. Механізм відбору лауреатів суворий, але ефективний. Досить значною є грошова винагорода. В різні роки її сума коливалась від 30 до 200 тис. доларів.

Макс Планк (1858-1947) народився в м. Кіль, яке належало Пруссії. Мав прекрасні музичні здібності, але в гімназії вчитель математики відкрив у нього нахил до природничих і точних наук. Навчаючись в університетах Мюнхена і Берліна, М. Планк віддавав перевагу фізиці, хоча один з його професорів стверджував, що там уже відкривати нічого. М. Планк захопився вивченням явищ теплоти, механічної енергії та перетворення енергії. Він вважав, що електромагнітне випромінювання відбувається не суцільним потоком, а порціями, які А. Ейнштейн пізніше назвав квантами. Таким чином, праці М. Планка ознаменували народження квантової теорії. Це був справжній переворот у фізиці. За відкриття квантів енергії у 1919 р. вченому було присуджено Нобелівську премію. Заслуги вченого високо оцінені у світі. М. Планк був членом багатьох іноземних академій наук, в тому числі АН СРСР, обирався, як і А. Ейнштейн, членом наукового товариства ім. Т. Шевченка, яке було попередником Української академії наук. Товариство, яке він очолював до війни, перейменовано у Товариство Макса Планка.

Альберт Ейнштейн (1879-1955) народився в м. Ульм, але дитинство минуло у Мюнхені. Виявивши здібності до математики й фізики, багато читав самостійно. Батько хотів бачити сина інженером, проте той на вступних іспитах у Цюриху провалився і змушений був усе-таки закінчити гімназію. В Швейцарії А. Ейнштейн відмовився від німецького громадянства.

У 1914 р. його, вже всесвітньовідомого вченого, запросили повернутись до Німеччини та очолити фізичний інститут. За заслуги перед теоретичною фізикою у 1921 р. А. Ейнштейну було присуджено Нобелівську премію. Його теорія відносності повністю змінила уявлення про простір і час.

А. Ейнштейн дізнався про прихід до влади А. Гітлера, перебуваючи за кордоном. Учений розумів небезпеку фашизму, прагнув не допустити, щоб гітлерівці оволоділи атомною зброєю. У США йому запропонували посаду професора фізики, а в 1940 р. надали громадянство.

У післявоєнний період А. Ейнштейн домагався вільного обміну ідеями і досягненнями науки між країнами і народами, підкреслював відповідальність ученого за долю людства. А. Ейнштейна справедливо вважають найзнаменитішим ученим XX ст.

Нільс Бор (1885-1962) народився в м. Копенгаген. В університеті його дипломний проект одержав золоту медаль Данської королівської академії. Навчався в Англії у Дж. Томсона, який відкрив електрон, та Е. Резерфорда — дослідника радіоактивності елементів і будови атома. Тогочасні фізики не могли з'ясувати, чому електрон, перебуваючи на орбіті, не втрачає енергії. Н. Бор довів, що електрон має постійну орбіту, і лише коли вона змінюється, то вивільнюється енергія. Модель атома Н. Бора була високо оцінена у світі.

З 1920 р. і до кінця життя вчений керував заснованим ним же Інститутом теоретичної фізики в Копенгагені. За заслуги у дослідженні будови атомів та їхнього випромінювання Н. Бор у 1922 р. був удостоєний Нобелівської премії. Завдяки йому почала розвиватися нова галузь науки — квантова механіка.

Н. Бор не залишився в окупованій гітлерівцями Данії і був вивезений спочатку до Швеції, а потім в Англію. Пізніше Н. Бор працював в Лос-Аламосі, США. Він відіграв провідну роль в реалізації Манхеттенського проекту — створення атомної зброї. Асистентом Н. Бора був його син — Ore Бор, який у 1975 р. теж став лауреатом Нобелівської премії. Н. Бор намагався переконати прем'єр-міністра Великобританії В. Черчілля і президента США Ф. Рузвельта бути відвертими з Радянським Союзом, встановити жорсткий контроль над виготовленням зброї масового знищення. Активно виступав за мирне використання атомної енергії і за широке міжнародне співробітництво.

Енріко Фермі (1901-1954) народився в Римі. Мав видатні здібності до фізики і математики. До навчання в університеті знання здобував самоосвітою. У 21 рік одержав ступінь доктора наук. Заснував першу в Італії школу сучасної фізики. З початком фашистської диктатури Е. Фермі залишив Італію та виїхав у США. У 1938 р. одержав Нобелівську премію з фізики за доведення існування нових радіоактивних елементів та відкриття ядерних реакцій.

У США Е. Фермі працював над Манхеттенським проектом. Дослідження були суворо засекречені. Перший у світі ядерний реактор будували під трибунами університетського футбольного стадіону. Вважають, що Е. Фермі відкрив двері в атомну епоху. Він зумів пояснити природу космічних променів і джерело їхньої високої енергії. Після його смерті новий хімічний елемент в таблиці Менделєєва назвали фермієм.

Ірвінг Ленгмюр (1881-1957) народився в Нью-Йорку. Навчався у США та Німеччині. Компанія "Дженерал електрік" надала йому можливості для проведення власних досліджень. І. Ленгмюр спростував твердження, що світіння лампи залежить лише від вакууму. Наповнивши лампу азотом, він довів, що його лампа горить краще, окрім того, для неї потрібна менша кількість енергії.

Винахід І. Ленгмюра приніс величезні прибутки компанії "Дженерал електрік". Згодом І. Ленгмюр придумав насос, у сто разів потужніший за ті, які використовувались до нього. Світове визнання учений І. Ленгмюр здобув за відкриття і дослідження в галузі хімії поверхневих явищ. У 1932 р. йому було присуджено Нобелівську премію.

Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956) та Фредерік Жоліо-Кюрі (1900-1958) народились у Парижі. Мати Ірен— Марія Склодовська-Кюрі — вперше стала лауреатом Нобелівської премії з фізики разом з чоловіком П'єром Кюрі. Вдруге одержала нагороду в галузі хімії. Ірен захопилась дослідженнями своїх батьків. Перші досліди вона проводила самостійно, аз 1931 р. —разом з Фредеріком Жоліо. Одружившись, вони не тільки об'єднали свої прізвища, а й блискуче продовжили традиції сім'ї Ірен. У 1935 р. їм було присуджено Нобелівську премію з хімії за синтез нових радіоактивних елементів — штучне перетворення одних елементів в інші. Це мало велике практичне значення, зокрема для створення нових лікарських препаратів. Водночас виникла загроза розробок таких ланцюгових реакцій, які можуть призвести до світової катастрофи.

У роки війни Фредерік брав участь у русі Опору. У 1942 р. вступив до Французької комуністичної партії. Дізнавшись про зловісні наміри гестапо, перейшов на нелегальне становище, а Ірен з двома дітьми виїхала до Швейцарії. Після війни подружжя Жоліо-Кюрі вело активну дослідницьку і політичну діяльність.

Петер Дебай (1884-1966) народився в Маастріхті в Нідерландах. Після десяти років навчання і дослідницької діяльності в університетах Німеччини вирушив до Швейцарії до А. Ейнштейна. Там він став професором теоретичної фізики.

П. Дебай переглянув квантову теорію А. Ейнштейна в окремих її аспектах і зміг суттєво розширити знання про зв'язки між атомами і молекулами. У своїх працях ввів поняття, яке отримало назву "температура Дебая". Виведена ним формула дала можливість вести розрахунки фізичних властивостей твердого тіла—тепло- та електропровідності, теплоємності тощо. У 1936 р. П. Дебаю було присуджено Нобелівською премією в галузі хімії за внесок у дослідження молекулярної будови речовин. В цей час він уже працював в лабораторії Берлінського університету, читав студентам лекції, був членом ряду зарубіжних наукових товариств та академій наук, в тому числі АН СРСР.

Через відсутність німецького громадянства П. Дебая з лабораторії звільнили. Він переїхав до США, де очолив хімічний факультет Корнельського університету. Проведені ним у місцевих лабораторіях дослідження складних полімерів знайшли широке практичне застосування.

Карл Ландштейнер (1868-1943) народився у Відні. Вивчав медицину, хімію. У 1923 р. переїхав у США, згодом прийняв американське громадянство. У 1930 р. одержав Нобелівську премію за відкриття груп крові людини. Метод К. Ландштейнера дав можливість переливати кров однієї людини іншій. Вивчав особливо небезпечну хворобу — поліомієліт. Завдяки К. Ландштейнеру були відкриті нові напрямки досліджень у бактеріології, імунології, досягнуто значних успіхів у практичній медицині.

Назад Зміст Вперед