UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Національні рухи і революції в арабських країнах, Туреччині, Ірані. Зародження палестинської проблеми. К. Ататюрк, Реза-хан

Іран у міжвоєнний період

До 1917 р. Іран був відсталою аграрною країною, напівколонією Англії та царської Росії.

Революційні події в Росії, а також внутрішні труднощі спричинили піднесення національно-визвольної боротьби в країні. Намагаючись придушити національно-визвольний рух, не допустити його поширення на Індію, а також остаточно закабалити Іран і перетворити його у плацдарм для збройної інтервенції проти радянської Росії, у 1918р. англійці розпочали окупацію всього Ірану.

У Тегерані було створено проанглійський уряд на чолі з Восуг-ед-Доуме. Порушивши конституцію, без відома меджлісу, Восуг-ед-Доуме підписав англо-іранську угоду, яка віддавала під контроль англійських радників та інструкторів іранську армію, фінанси, дорожнє будівництво, зовнішню торгівлю та інші сфери суспільно-економічного життя Ірану.

Англійці негайно приступили до реалізації цієї угоди. Було встановлено жорсткий контроль над суспільно-політичним та економічним життям країни. Будь-які виступи проти укладених угод придушувалися силою.

Окупація викликала антианглійський рух. Особливо широко він розгорнувся на півночі. 7 квітня 1920 р. в Тебризі (Іранський Азербайджан) відбулося повстання проти шахської влади та англійців, яке очолив лідер азербайджанських автономістів шейх Хіабані. Він виступав проти кабальної англо-іранської угоди, вимагав зміцнення національної незалежності, проголошення Ірану республікою, проведення демократичних реформ і надання автономії Азербайджану. Повсталим вдалося взяти владу в свої руки у Тебризі та в інших містах і районах Іранського Азербайджану. У вересні 1920 р. повстання було придушено англійськими і шахськими військами, а шейха Хіабані та багатьох його прибічників убито.

В іншій північній провінції Ірану, Гиляні, 5 червня 1920 р. було проголошено Гилянську республіку і створено тимчасовий революційний уряд на чолі з Кучек-ханом. До нього увійшли представники різних політичних течій і соціальних груп — поміщики, націоналісти, демократи, комуністи. Протиріччя між членами уряду і, відповідно, між політичними силами, які вони представляли, зумовили внутрішню слабкість республіки. Голова уряду Кучек-хан був противником аграрної реформи, на якій наполягали комуністи та представники національних меншин, зокрема курди.

Проанглійська політика зазнала поразки, і уряд Восуг-ед-Доуме пішов у відставку.

За такого становища, коли на карту було поставлено існування держави, син селянина, офіцер перських козаків Реза-хан очолив похід чотирьохтисячного козацького загону на столицю Ірану Тегеран. Фактично це був державний переворот. У лютому 1921 р. на вимогу заколотників було створено новий уряд, в якому Реза-хан отримав посаду військового міністра. Через три місяці він усунув від влади прем'єр-міністра і вислав його з країни. Вся влада опинилась в руках Реза-хана, за спиною якого стояла вірна йому козацька дивізія.

Прийшовши до влади, Реза-хан здійснив різкий поворот у зовнішній політиці країни: було ліквідовано політичну залежність від Великобританії. Він примусив її вивести свої війська. Одночасно були налагоджені відносини з радянською Росією (угода 1921 p.).

Реза-хан жорстоко розправився з повстанським рухом і навів у країні порядок. У цій ситуації шах перетворився на символічну фігуру. Його долю було вирішено. У 1922 р. виник Національний блок, який став опорою Реза-хана.

Він домігся призначення себе прем'єр-міністром. На виборах у меджліс, заручившись підтримкою республіканців, його блок здобув більшість.

У 1925 р. меджліс під тиском військ призначив Реза-хана верховним головнокомандувачем з необмеженими повноваженнями. Меджліс прийняв і рішення про зречення каджарської династії та про передачу тимчасової влади Реза-хану, а також про скликання Установчих зборів, які б визначили форму державного правління в Ірані. 12 грудня 1925 р. обрані з прихильників прем'єра Установчі збори проголосили Реза-хана шахом Ірану під іменем Реза-шах Пехлеві. В Ірані утвердилась нова династія.

Події в Ірані 1919-1922 pp. можна оцінити як національну революцію, основним завданням якої були ліквідація напівколоніальної залежності, збереження єдності країни і проведення її модернізації.

Реза-шах, спираючись на досвід Туреччини, розпочав проведення реформ. Фінансово вони забезпечувалися прибутками від продажу нафти. Підґрунтям економічної самостійності країни мала стати індустріалізація.

У 20-30-х роках в Ірані було проведено деякі реформи в галузі культури та побуту: запроваджено світські школи, невелике число жіночих шкіл, відкрито університет у Тегерані та сільськогосподарський інститут в Кереджі. У 1935 р. було видано декрет про обов'язкове зняття чадри, запроваджено європейську форму одягу, пишні феодальні титули замінено прізвищами. Вплив духовенства в суспільно-політичному житті країни обмежувався; було проведено реформу календаря — замість місячного офіційним стало сонячне літочислення.

Поряд з цим придушувались будь-які виступи опозиції та селянські повстання.

У зовнішній політиці 30-х років Реза-шах пішов на зближення з Німеччиною, прагнучи знайти в ній противагу СРСР і Великобританії.

У 1937 р. Іран підписав задуманий з антирадянською метою Садабадський пакт, у 1938 р. відмовився укласти новий торговельний договір з СРСР, що призвело до майже цілковитого припинення радянсько-іранської торгівлі, яка до того становила майже 40% зовнішньоторговельного обороту Ірану. Територію країни, як плацдарм для здійснення своїх завойовницьких планів, намагалась використати Німеччина.

Назад Зміст Вперед