UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Національні рухи і революції в арабських країнах, Туреччині, Ірані. Зародження палестинської проблеми. К. Ататюрк, Реза-хан

Арабський національний рух

Наприкінці XIX ст. Османська імперія, Іран та Афганістан потрапили в економічну залежність від європейських держав. Турки-османи втратили всі свої африканські володіння, що стали колоніями європейських держав.

Першою реакцією на посилення залежності від Європи була поява панісламізму — політичної течії, спрямованої на створення єдиної ісламської держави як противаги європейській експансії. Цей рух знаходив підтримку серед традиційних політичних еліт країн регіону, які болісно реагували на обмеження їхньої влади і виступали проти будь-яких внутрішніх змін у країнах ісламського світу.

Деякі молоді ісламські політики вихід із відсталості та іноземної залежності вбачали у створенні сильної національної держави. Такі ідеї суперечили традиційним політичним поглядам, за якими держава вважалась не національною, а ісламською, що давало можливість співіснувати у рамках однієї країни цілому конгломерату народів.

Ідеї націоналізму підривали стабільне становище у країнах ісламського світу. Цим уміло скористалися англійці, підтримавши повстання арабів проти Османської імперії під час Першої світової війни. Араби виступали за створення власної держави, але реалізувати це прагнення їм не вдалося. Після закінчення війни арабські землі, які входили до складу Османської імперії, було поділено між Францією та Англією. Франція захопила Ліван і Сирію, Англія встановила контроль над Іраком, Палестиною і Трансйорданією. Частина арабів на Аравійському півострові на чолі з королем Ібн Саудом здобула незалежність і створила державу, яка згодом отримала назву Саудівська Аравія (1932 p.).

В арабських володіннях Великобританія створила два формально незалежних королівства— Ірак (1930) і Йорданію (1932), а також дозволила переселення євреїв на територію Палестини для створення їхнього національного осередку. Це спричинило конфронтацію переселенців з місцевими арабами.

Перша невдала спроба створити арабську державу призвела до того, що арабський націоналізм став антианглійським та антифранцузьким. У 30-х роках, особливо під час Другої світової війни, у цьому регіоні посилився вплив Німеччини та Італії.

Назад Зміст Вперед