UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Китай у 20-30-х роках

Соціально-економічна політика Гоміндану

Наприкінці 1928 р. Центральний виконавчий комітет Гоміндану прийняв офіційне рішення про завершення збройного етапу революції та про початок політичних перетворень. Прийшовши до влади, Гоміндан центром своєї соціально-економічної політики зробив подальше зміцнення державного сектору економіки. Уряд взяв під свій контроль фінансову систему країни — банки, страхові товариства, податкові і митні надходження, створив механізм державного контролю над системою планування економічного розвитку. Водночас держава сприяла і приватним інвестиціям. Домінуючим залишався державний сектор, що відповідало китайським традиціям і тенденціям світового розвитку. Така економічна політика, при обмеженні привілеїв іноземного капіталу, сприяла розвитку місцевого капіталу і, відповідно, зменшенню залежності Китаю.

Гомінданівські керівники прийняли закони про працю, створили систему офіційних державних профспілок, встановили мінімальний рівень заробітної плати. Було прийнято і ряд інших законів, які гарантували певні права громадян, насамперед, право власності, що сприяло розвитку приватного підприємництва. 1930 р. було прийнято аграрний закон. Він обмежував розміри орендної плати, встановлював межі земельних володінь, захищав права орендарів. Значного ефекту реформи не дали, хоча й забезпечили відносну стабільність.

За часів гомінданівського правління в Китаї домінувала система управління господарством, при якій держава виступала верховним власником і вищим суб'єктом влади.

Назад Зміст Вперед