UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Китай у 20-30-х роках

Події 1925-1927 pp. Національна революція

Визначальними на шляху до національної єдності та суверенітету стали події 1925-1927 pp., великою мірою інспіровані СРСР, який сподівався розпалити в Азії пожежу світової революції.

Напередодні цих подій у Китаї були три впливові політичні сили, які вели боротьбу за владу: офіційний уряд у Пекіні, Гоміндан на чолі з Сунь Ятсеном і КПК.

У 1921 р. Червона армія, ведучи боротьбу проти японської агресії на Далекому Сході, оволоділа територією Зовнішньої Монголії. Тут було проголошено Монгольську Народну Республіку. Розгорівся конфлікт з китайським урядом, який претендував на цю територію.

У 1922 р. до Китаю відбула радянська дипломатична місія. Вона мала узгодити питання взаємовідносин з офіційним урядом у Пекіні, а також підтримати Гоміндан, центр якого знаходився у Кантоні.

Після провалу переговорів у Пекіні радянська місія відправилась у Кантон, де підписала угоду з Сунь Ятсеном. Угода передбачала створення незалежного, але орієнтованого на радянську Росію, Китаю. Радянська Росія зобов'язувалась надавати фінансову та військову підтримку Гоміндану у боротьбі за владу. З цією метою до Китаю було відряджено групу військових на чолі з В. Блюхером та представника Комінтерну М. Бородіна, який упродовж кількох років відігравав ключову роль у відносинах між КПК і Гомінданом.

Тим часом СРСР підписав угоду з пекінським урядом про взаємовизнання та про збереження контролю з боку СРСР над Китайською Східною залізницею і Зовнішньою Монголією.

За рекомендацією Комінтерну в Гуанчжоу було створено уряд з представників Гоміндану і КПК, який очолив Сунь Ятсен, але напередодні революційних подій 1925 р. він помер.

Поштовхом до революційних подій став розстріл англійськими поліцейськими мирної студентської демонстрації у Шанхаї, яка проходила під гаслом вигнання з країни колонізаторів. 30 травня 1925 р. на знак протесту у Шанхаї

відбулося повстання, підтримане всіма верствами суспільства ("ЗО травня").

Це було стихійне патріотичне піднесення, яке стало початком національної революції, що мала за мету:

— відновлення суверенітету Китаю;

— ліквідацію мілітаристських угруповань;

— об'єднання країни;

— проведення соціально-економічних перетворень з метою модернізації Китаю.

Особливістю національної революції в Китаї стало поєднання боротьби з імперіалістичними державами, виступів різних прошарків населення за свої права, гострої боротьби за владу і селянської війни.

Уряд в Гуанчжоу оголосив себе національним і почав боротьбу за об'єднання Китаю. Головнокомандувачем армії Гоміндану став Чан Кайші. У жовтні-грудні 1925 р. війська під його командуванням оволоділи провінцією Гуандун, що зміцнило базу революційного руху. У липні 1926 р. його армія розпочала "Північний похід", план якого було розроблено радянським радником В. Блюхером.

У результаті бойових дій військам Чан Кайші восени 1926 р. вдалося взяти Ухань, у лютому 1927 р. — Нанкін, у березні — Шанхай.

Після захоплення Нанкіна Чан Кайші переніс туди столицю і створив національний уряд, який користувався підтримкою з боку деяких мілітаристських угруповань Півночі.

Чан Кайші та його прихильники вважали, що мети досягнено і тепер потрібно приступити до реформаторської діяльності. Проте КПК вважала, що революцію потрібно продовжити і стати на шлях соціалістичного будівництва. У революційному таборі відбувся розкол.

Чан Кайші, маючи авторитет і підтримку КПК, що робило його маріонеткою в руках СРСР, вдався до рішучих дій. У квітні 1927 р. Чан Кайші влаштував масові розстріли комуністів у Шанхаї, здійснивши переворот і встановивши свою особисту владу.

Завдяки таким діям Чан Кайші вдалось об'єднати Китай під своєю владою. Спроба комуністів підняти повстання зазнала невдачі. Після цього відбувся розрив дипломатичних зв'язків між СРСР і Китаєм. КПК стала на шлях партизанської боротьби проти Гоміндану.

Назад Зміст Вперед