UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
СРСР у 20-30-х рр.

Суспільно-політична обстановка. Масові репресії

Завершення громадянської війни не зупинило терору, який був частиною державної політики (конституції 1918 та 1924 років проголошували диктатуру пролетаріату).

Наприкінці 20-х — у першій половині 30-х років репресії були спрямовані, головним чином, проти т. зв. "класово ворожих" верств суспільства: буржуазних спеціалістів, непманів, куркулів. Найгучнішими процесами цього періоду стали "шахтинська справа" (1928), процес "Трудової селянської партії" (1929), справа "Промпартії" (1930), процеси над антипартійними групами.

Поряд з репресіями удосконалювалася система тотального контролю за суспільством. Підростаюче покоління через комсомольську та піонерську організації виховувалось у дусі ненависті до "ворогів народу", необхідності непримиренної боротьби зі "шпигунами", "шкідниками" на виробництві, куркулями; заохочувались навіть доноси на батьків. Сили дітей та молоді спрямовувались на активнішу участь в індустріалізації країни та колективізації сільського господарства, на зміцнення дисципліни та підвищення якості навчання.

У містах було введено паспортну систему. Вона забезпечила адміністративне скорочення числа жителів міст, які постачались продуктами харчування централізовано. Набув чинності закон, за яким робітника за найменшу провину звільняли з роботи, залишаючи без карточки споживача з подальшим виселенням його сім'ї з квартири.

З 1930 р. розширюється мережа виправно-трудових таборів, об'єднаних в систему ГУЛАГу ("Главное управление лагерей"). Чисельність ув'язнених у таборах за 10 років зросла до 4 млн чол. Було відновлено каторгу та смертну кару.

З середини 30-х років репресії набули масового характеру і досягай свого апогею в 1937-38 pp.

Приводом до посилення репресій в партії та країні стали події 1934 p., коли на XVII з'їзді ВКП(б) група делегатів спробувала замінити Сталіна на посаді генерального секретаря ЦК іншим лідером. Таким лідером міг бути секретар Ленінградського обкому ВКП(б) С Кіров. На з'їзді Сталіну та його оточенню вдалося сфальсифікувати результати таємного голосування. Наприкінці 1934 р. сталося політичне вбивство С. Кірова, обставини якого залишились нез'ясованими. Вбивство використали як привід до посилення репресій, зміцнення диктаторського режиму. Тільки в 1937-38 pp. було репресовано до 10 млн осіб, з них 2-3 млн знищено фізично.

Для спрощення системи винесення вироків створювались позасудові органи — "трійки". Розгляд справ був досить формальним.

У результаті масових репресій 30-х років інтелектуальні сили радянського суспільства у політиці, армії, науці було знекровлено. Це—один з найжахливіших злочинів сталінського тоталітарного режиму проти власного народу.

Опір режиму продовжувався, але не мав масового характеру. Це були поодинокі виступи тих, хто не змирився. Усі вони жорстоко придушувались. Прийняття нової конституції 5 грудня 1936 р. не змінило суті тоталітарної системи в СРСР, хоча й було проголошено демократичні права та свободи.

Назад Зміст Вперед