UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Країни Східної та Центральної Європи у 20-30-х роках

Конституювання Королівства СХС. Видовданська конституція. Королівство Югославія

Королівство словенців, хорватів і сербів (СХС) конституювалося як парламентарна монархія. 28 червня 1921 р., в день святого Вида (Видовдан), Установча скупщина прийняла конституцію. Королю надавалися значні права, зокрема право разом зі скупщиною (парламентом) здійснювати законодавчу владу. Він був головнокомандувачем збройних сил, призначав прем'єр-міністра, міг ввести в країні надзвичайний стан, призупинити чинність конституції. Король був непідзвітним ні перед скупщиною, ні перед народом. Верховний законодавчий орган країни — Народна скупщина — складався з однієї палати і обирався на чотири роки. Всупереч поділу на національні області, що склався історично, держава була розділена на 33 жупанії (губернаторства), очолювані великим жупаном, що призначався королем і мав повноваження припиняти рішення виборних органів самоврядування.

Отже, було закріплено унітарний устрій Королівства СХС. Домінуюче становище здобула сербська еліта, яка зайняла майже всі адміністративні посади в країні.

У 20-х роках у Королівстві було проведено аграрну реформу, яка на певний час послабила гостроту земельного питання. Почала розвиватися промисловість, але країна залишалась аграрною, хоча деякі райони Словенії і Хорватії економічно були відносно розвиненими.

Найгострішим питанням для Королівства стала національна великосербська політика, яку проводили король та уряд. Вона призвела до розгортання сепаратистських рухів хорватів, словенців і мусульман, які вимагали зрівняння всіх народів у правах і надання автономії. На чолі сепаратистського руху стояла Хорватська республіканська селянська партія (ХРСП) з лідером С. Радичем. Надання Хорватії прав обмеженого самоврядування лише на певний час згладило протиріччя. У 1927-1928 pp. національний конфлікт досяг найбільшої гостроти. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії у Скупщині лідер опозиції С. Радич був поранений, а двох інших парламентарів від опозиції було вбито. Загострення національних відносин спонукало короля Олександра до встановлення особистої влади.

6 січня 1929 р. Олександр опублікував маніфест, згідно з яким у країні ліквідовувалась парламентська монархія, скасовувалась Відовданська конституція, розпускались Народна скупщина, всі партії та організації, які проводили антидержавну політику. Король брав усю повноту влади у свої руки. В жовтні 1929 р. держава отримала назву Королівство Югославія.

Одночасно було проведено і адміністративну реформу, за якою країна поділялась на 9 бановин та один столичний округ так, що у бановинах сербське населення стало домінуючим. Старі етнічні кордони було ліквідовано. Бани призначались королем і підпорядковувалися тільки йому.

У 1930 р. Югославію охопила економічна криза. Промислове виробництво скоротилось на половину, а ціни на сільськогосподарську продукцію впали вдвічі. Крім того, загострились протиріччя у суспільстві. Боротьба хорватів, мусульман і словенців за свої права набула інтернаціонального характеру. Хорватські усташі на чолі з Анте Па-величем, що здобули підтримку Італії, а згодом і Німеччини, вдалися до терористичних актів.

Уряд, намагаючись хоч якось послабити кризу, встановив контроль над цінами на сільськогосподарську продукцію. Але без іноземних кредитів обійтися було неможливо. У 1931 р. Франція надала Югославії значний кредит за умови пом'якшення монархічної диктатури.

Не бажаючи бути в очах світової громадськості диктатором, король погодився на конституцію, яка відновила деякі демократичні права і свободи.

У жовтні 1934 р. в Марселі усташі, діючи згідно з планом Німеччини "Тевтонський меч", вбили короля Олександра і французького міністра закордонних справ. Останніми словами короля були: "Бережіть Югославію!"

У зовнішній політиці Югославія дотримувалася союзу з Францією і була членом Малої Антанти та Балканської Антанти (воєнно-політичного союзу з Грецією, Румунією і Туреччиною). Найбільш напруженими були відносини з Італією та Болгарією.

Після смерті Олександра королем став його 11-річний син Петр II, а регентом — принц Павел.

У 1935 р. уряд очолив М. Стоядінович. Він намагався подолати кризу у національних відносинах. Розуміючи, що для приборкання хорватських сепаратистів потрібно позбавити їх зовнішньої підтримки, він уклав конкордат з Ватиканом, за яким католицька церква (хорвати — католики) отримувала ряд привілеїв. Це призвело до конфлікту між урядом і православною церквою.

У 1937 р. Стоядінович уклав договір з Болгарією та Італією. За цим договором Італія припиняла підтримку усташів, Югославія визнавала окупацію Ефіопії та аншлюс Австрії, а після розчленування Чехо-Словаччини заявила про припинення існування Малої Антанти. Але вирішити хорватські питання так і не вдалося. Тоді у лютому 1939 р. король надав право формувати уряд Д. Цвєтковичу.

26 серпня 1939 р. новий глава уряду підписав угоду з лідером хорватського руху В. Мачеком про створення Хорватської самостійної адміністративної одиниці.

Пронімецька політика Цвєтковича спричинила приєднання Югославії до Троїстого пакту фашистських держав — Німеччини, Італії та Японії.

27 березня 1941 р. стався переворот. Було усунуто регента принца Павела та уряд Цвєтковича, а Петра II короновано. Створювався уряд національної єдності на чолі з Д. Симовичем. Це був проанглійський державний військовий переворот, підтриманий демократичною опозицією.

Роздратований Гітлер вирішив напасти на Югославію, навіть якби довелося відкласти напад на СРСР. 6 квітня 1941 р. німецькі війська увійшли на територію Югославії та Греції. 10 квітня Хорватія проголосила свою незалежність. Між Італією і Хорватією був укладений договір, за яким Італія визнавала територіальну цілісність Хорватії, а та зобов'язувалась не мати флоту і пропускати італійські війська через свою територію. Решту території Югославії було поділено між Болгарією, Угорщиною, Німеччиною та Італією.

Назад Зміст Вперед