UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Країни Східної та Центральної Європи у 20-30-х роках

Болгарія у 20-30-х роках

Після невдалої спроби повалити монархію в Болгарії у серпні 1919 р. було проведено вибори до Народних зборів, на яких перемогли представники лівих сил Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) і Болгарської комуністичної партії (тісних соціалістів — БКП (т.е.)), яким і було доручено формування уряду.

Його очолив А. Стамболійський — один з лідерів революційних виступів 1918 р. Він сформував коаліційний уряд з представників БЗНС і правих партій. БКП (т.е.) відмовилась від місць в уряді. За ініціативою останнього народні збори прийняли закон про покарання винних у національній катастрофі. На підставі закону було засуджено ряд міністрів із попереднього уряду.

У листопаді 1919р. Болгарія підписала Нейїський мирний договір. Його підписання поставило в опозицію до уряду офіцерський корпус болгарської армії.

Взимку 1919-1920 pp. розпочався страйк залізничників і поштово-телеграфних службовців, які вимагали покращення умов життя і проведення обіцяних реформ. Хоча страйк зазнав поразки, але посприяв перемозі лівих сил на виборах у березні 1920 p.: праві партії визнали себе переможеними.

У березні 1920 р. Стамболійський створив однопартійний уряд (БЗНС), який здійснив реформи. Було введено загальну трудову повинність, що допомогло підняти країну з руїн, розпочались аграрні перетворення. Максимум землеволодіння обмежувався 30-ма га. Надлишки конфісковувались і розподілялись між безземельними та малоземельними селянами; вводилась державна монополія на торгівлю зерном; запроваджувались прогресивно-прибутковий податок і податок на прибутки банків, промислових і торговельних підприємств, що викликало невдоволення промисловців.

У зовнішній політиці уряду не вдалося пом'якшити умови Нейїського договору, що підривало його авторитет.

Влітку 1922 р. праві партії створили "Конституційний блок", який об'єднав свої зусилля з Воєнною лігою (організація звільнених з армії офіцерів). Ці сили спирались на підтримку царя.

В опозицію до уряду стала і БКП(т.с), що призвело до розколу лівих сил.

Скориставшись сприятливими умовами, у ніч з 8 на 9 червня 1923 р. "Народна змова" і Воєнна ліга здійснили переворот. Уряд Стамболійського було заарештовано, а його самого вбито. До влади прийшов уряд, очолюваний лідером "Народної змови" А. Цанковим. Фактично в країні встановилась фашистська диктатура.

Лідери Комінтерну оцінили становище в Болгарії як сприятливе для проведення повстання і встановлення радянської влади. Болгарія повинна була стати плацдармом для поширення світової революції. БКП, об'єднавшись з лівим крилом БЗНС, почала підготовку до збройного повстання, наміченого на 22-23 вересня 1923 р. Було створено військово-революційний комітет на чолі з Г. Димитро-вим, В. Коларовим і Г. Ґеновим.

Перші збройні виступи почалися вже 13 вересня і тривали до 27 вересня 1923 р. Урядовим військам вдалося придушити розрізнені виступи. В результаті повстання загинули або були віддані до суду 20 тис. осіб.

Уряд Цанкова, придушивши повстання, домігся відносної стабільності режиму, чому сприяла й економічна стабілізація. Цанков, намагаючись знайти соціальну опору режиму, здійснив низку соціальних реформ: було підвищено заробітну плату військовим і службовцям, надано пільги ремісникам,

введено соціальне страхування робітників та ін. Але репресивний характер режиму, що посилився після невдалого замаху на царя Бориса III, нівелював усі позитивні зрушення.

У січні 1925 р. відбулася зміна уряду. Новий уряд пом'якшив репресії, оголосив амністію. Було дозволено діяльність політичних партій та організацій.

Економічна криза 1929-1934 pp. охопила всі галузі болгарської економіки: число безробітних досягло 200 тис. осіб; різко погіршилося матеріальне становище населення.

Криза призвела до перегрупування політичних сил і до нової фази боротьби за владу. Цанков створив Народний соціальний рух (НСР), орієнтований на Італію та Німеччину. Його конкурентом стала група "Звено", яка орієнтувалась на Англію та Францію. Між БКП і БЗНС стався розрив.

У травні 1934 р. виникла урядова криза, якою вирішили скористатися НСР і "Звено". Цанков запланував похід на Софію на зразок "походу на Рим" Муссоліні, але його випередила група "Звено", яка 19 травня 1934 р. здійснила державний переворот. На чолі уряду став К. Георгієв. У країні було скасовано конституцію, розпущено Народні збори, заборонено партії і профспілки, встановлено державний контроль над банками. Запроваджувалася державна монополія на спирт, сіль, тютюн і нафтопродукти. У зовнішній політиці Георгієв пішов на зближення з Англією і Францією, нормалізував стосунки з Югославією і в 1934 р. встановив дипломатичні відносини з СРСР.

К. Георгієв прагнув обмежити владу царя, але наприкінці 1935 р. той домігся усунення Георгієва від влади і встановив свою особисту владу — монархічну диктатуру. У зовнішній політиці цар орієнтувався на Німеччину і, зрештою, Болгарія була втягнута в Другу світову війну, однак вона категорично відмовилася взяти участь у війні проти СРСР і обмежилась окупацією Македонії та Фракії.

Назад Зміст Вперед