UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Країни Східної та Центральної Європи у 20-30-х роках

Чехословаччина у 20-30-х роках

Чехословаччина успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів і в 20-30-х роках перетворилася на високорозвинену європейську державу. Вона посідала чільне місце в десятці найбільш промислово розвинених країн світу. Економічну та політичну стабільність країни забезпечував значний прошарок середнього класу — 13% працездатного населення було зайнято підприємницькою діяльністю. Порівняно швидкими темпами тут розвивалися провідні галузі виробництва, особливо важка промисловість.

У важкій промисловості провідним було акціонерне товариство "Шкода", яке випускало машини, літаки, верстати, обладнання, зброю та ін. Взуттєвий концерн Томаша Баті забезпечував до 80% виробництва взуття в країні. Значна його частка йшла на експорт. Швидкі темпи розвитку економіки приваблювали іноземний капітал, частка якого складала 20% усіх інвестицій в економіку. Проте словацькі та закарпатські землі були розвинені набагато гірше, ніж чеські та моравські.

У політичному розвитку Чехословаччина була найбільш демократичною державою Європи. Конституція, прийнята у 1 920 p., забезпечувала демократичні права і свободи. Тут діяло близько двадцяти партій. Найбільшу підтримку мали центристські та лівоцентристські партії, які утворювали урядові коаліції. Стабілізуючу роль у політичному житті відігравали неформальні зустрічі президента країни Т. Масарика (1918-1935 pp.) з лідерами провідних партій.

На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920-1921 pp. разом з Румунією та Югославією створила Малу Антанту. Незмінним керівником зовнішньої політики ЧСР у 1918-1935 pp. був Е. Бенеш, якого після відставки Т. Масарика було обрано президентом.

Економічна криза завдала серйозного удару по ЧСР. Вузькість внутрішнього ринку та значна залежність від експорту призвели до затяжного спаду виробництва. Найбільше падіння виробництва припало на 1933 р. —44% порівняно з 1929 р. Безробітних нараховувалося близько 1 млн осіб. Для боротьби з кризою уряд отримав надзвичайні повноваження. Під державний контроль було взято діяльність 25 концернів, до яких входило 75% підприємств, встановлено державну монополію на торгівлю хлібом. Зрештою, становище вдалося стабілізувати із 1936 р. забезпечити зростання.

У період економічної кризи 1929-1933 pp. загострилися соціальні, а ще більше національні протиріччя у країні. Райони, в яких проживала німецька меншина, постраждали від кризи найбільше. Цим вирішив скористатися Гітлер. У Чехії було створено Судето-німецьку партію на чолі з К. Генлейном, яка домагалась автономії Судетської області, заселеної переважно німцями. На Німеччину орієнтувалася також словацька національна партія Глінки, яка вимагала автономії Словаччини.

На території Карпатської України і Словаччини угорські національні партії виступали за приєднання цих земель до Угорщини. Поряд з ними діяли українські політичні партії, які прагнули автономії для Карпатської України.

Назад Зміст Вперед