UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Країни Східної та Центральної Європи у 20-30-х роках

Польща в першій половині 20-х років

Режим "санації". У 1921 р. було прийнято конституцію Польської республіки, в якій проголошувались демократичні права громадян. Згідно з нею, Польща ставала парламентською республікою. Повноваження президента, який обирався на 7 років, були обмеженими. Закріплювалось привілейоване становище католицької церкви.

У листопаді 1922 р. відбулися перші парламентські вибори, на яких жодна з партій не набрала більшості голосів. Ці обставини свідчили про слабкість парламентської республіки, що в підсумку призвело до перевороту 1926 р. і встановлення режиму "санації" (оздоровлення).

До політичної нестабільності додавались економічні негаразди і проблема національних меншин. 12 травня 1926 р. військові під командуванням Ю. Пілсудського почали наступ на Варшаву. У вуличних боях урядові війська зазнали поразки. Переворот підтримало населення, сподіваючись на покращення життя. Пілсудський встановив одноосібну владу. Його прихід збігся з економічною стабілізацією у країні, що дало можливість режиму закріпитись. Режим "санації" базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не давало опозиції можливості організуватись. Режим "санації" — авторитарний режим на чолі з Ю. Пілсудським, встановлений в умовах кризи парламентської системи і польської державності.

Економічна криза 1929-1933 pp. зумовила еволюцію режиму вправо. Щоб утриматись при владі, Пілсудський розпочав репресії проти своїх противників та обмежив права парламенту. У 1935 р. було прийнято нову конституцію, яка закріпила режим особистої влади.

Після смерті Пілсудського у травні 1935 р. розгорілася боротьба між генеральним інспектором збройних сил генералом Е. Ридз-Смігли та президентом І. Мосцицьким, яка завершилась компромісом і поділом влади.

Період 1935-1939 pp. був відносно стабільним. Основні події, пов'язані з Польщею, розвивались на зовнішньополітичній арені.

Лідери польської держави заклали при її створенні небезпечний потенціал саморуйнування, загарбавши етнічно непольські території і проводячи щодо них політику полонізації. Це постійно породжувало рух опору непольського населення (ОУН на українських землях) і давало можливість сусіднім державам висувати територіальні претензії та підтримувати сепаратистські рухи.

Назад Зміст Вперед