UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Світова економічна криза (1929-1933 pp.)

Криза почалася з паніки на Нью-йоркській біржі 24 жовтня 1929 p., коли за один день акції впали в ціні на мільйони доларів. Це був крах ринку цінних паперів — так неодмінно мав завершитися спекулятивний бум і штучне завищення їх курсу. Але крах на біржі був лише зовнішнім проявом кризи в економіці. За крахом фондового ринку розпочався спад виробництва. У провідних країнах падіння сягало 38%.

Однією з головних причин економічної кризи, яка є неминучою та необхідною умовою економічного циклу, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом — на ринку обсяг вироблених товарів перевищував попит на них. Це — криза відносного перевиробництва і перенакопичення капіталу. Але економічна криза 1929-1933 pp. не була звичайною. Циклічна криза перевиробництва збіглася зі структурною кризою і з нижчим щаблем т. зв. довгої хвилі розвитку капіталізму. Під довгими хвилями маються на увазі періодичні коливання економічної активності тривалістю 40-60 років. Такі коливання фіксуються з кінця XVIII ст., і на 1929-1933 pp. припала, як вважають економісти, четверта хвиля в найнижчій фазі. У ці періоди з інтервалом у 50 років наступає зміна технічної та технологічної бази економіки і поширення її на всі галузі господарства.

Криза спричинила також небачене безробіття (у 1932 р. в 32 країнах було зареєстровано 26,4 млн безробітних), загрозу голоду для багатьох сотень тисяч людей, небезпеку стихійних виступів і повстань—загострилися соціальні проблеми, вирішення яких було можливе лише після зміни соціальних функцій держави.

Криза 30-х років, на відміну від попередніх, охопила відразу всі країни світу, але найбільшого удару зазнали держави, що були сировинними придатками індустріально розвинених країн.

Єдиною країною, якій вдалось уникнути руйнівних наслідків кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась індустріалізація.

Глибина і тривалість кризи визначалися, значною мірою, тим ударом, якого завдали світовому господарству війна та післявоєнні дії держав-переможниць. Традиційні господарські зв'язки були порушені, а світова економіка перевантажена борговими зобов'язаннями. Війна спричинила безпрецедентне зростання американської економіки і перетворила США у світового кредитора. Американські позики дозволяли Німеччині сплачувати репарації, які, своєю чергою, поверталися в США у вигляді платежів Англії та Франції за воєнними боргами. Вся світова економіка стала залежною від благополуччя американської, але цього насправді не було.

Криза позначилась і на міжнародних відносинах. Країни Заходу віддали перевагу діям, які перекладали труднощі кризи на інших, а не пошукам спільного виходу з неї. Митні і торговельні війни загострили відносини між провідними країнами і паралізували їхню здатність підтримувати світовий порядок. Цим скористалися агресивні держави. Першою з них була Японія, яка кинула виклик Версальсько-Вашингтонській системі і порушила Вашингтонські домовленості щодо Китаю, захопивши Маньчжурію.

Назад Зміст Вперед