UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Стабілізація і "процвітання" в країнах Європи і США у 20-х роках

Німеччина у 20-х роках

Підписання Версальського мирного договору і прийняття Веймарської конституції стало початком політичної стабілізації Веймарської республіки. Конституція проголошувала демократичні права і свободи, загальне виборче право; закріплювала деякі соціальні завоювання. Законодавчим органом країни ставав рейхстаг. Головою держави проголошувався президент, який обирався на 7 років. Уряд очолював канцлер. Важливою була 48 стаття, яка забезпечувала президенту право видавати надзвичайні закони в обхід парламенту. Утвердження Веймарської республіки було тривалим і складним. Проти неї виступали як комуністи, так і різноманітні праві партії. Тільки придушення виступу комуністів і фашистів у 1923 р. стабілізувало політичне становище в країні.

Економічної стабілізації вдалося досягти лише у 1924 р. після подолання інфляції, введення стабільної валюти (золотої марки) і початку реалізації плану Дауеса, який відкрив для Німеччини американські кредити. Фінансова стабілізація стала основою для могутнього економічного піднесення. Німеччина відновила зв'язки зі своїми традиційними торговельними партнерами. За темпами розвитку економіки Німеччина поступалась лише США, посівши друге місце за обсягом виробництва.

Але економічна та політична стабілізація Веймарської республіки була нетривкою: економіка залежала від американських кредитів і зовнішніх ринків збуту; зберігалося значне безробіття і низька заробітна плата, що звужувало і до того вузький внутрішній ринок.

Політична база республіки була обмеженою. Партіям, що підтримували її режим (соціал-демократи і партія центру), протистояли як зліва (комуністи), так і справа (національно-народна партія, націонал-соціалістська та ін.).

Назад Зміст Вперед