UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Стабілізація і "процвітання" в країнах Європи і США у 20-х роках

США у 20-х роках. Процвітання

Сполучені Штати раніше від інших високорозвинених країн вступили у період стабілізації, ставши країною, в якій нова техніка, технології і системи управління найповніше впроваджувались у виробництво.

У 1922-1929 pp. відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. На кінець 20-х років США виробляли 44% промислової продукції капіталістичного світу, тобто більше, ніж Великобританія, Франція, Німеччина, Італія та Японія, разом узяті.

Важливим поштовхом до економічного зростання стало поширення конвеєрного методу масового виробництва.

Вперше з найбільшою ефективністю його було використано на автомобільних заводах Генрі Форда в Детройті. Впровадження нових технологій призвело до укрупнення виробництва. Важливу роль почали відігравати акціонерні товариства та корпорації — своєрідні форми колективного бізнесу. Але піднесення економіки стало основою і для небувалого розквіту середнього та дрібного бізнесу, що дало можливість сформувати міцний середній прошарок суспільства.

Найбільш інтенсивно розвивалися автомобільна, машинобудівна, електротехнічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. У кожній з них домінували 3-4 найбільші компанії. До 1929 р. корпорації об'єднували майже половину фабрик та заводів країни. Кількість банків у США зменшилась за 1920-1929 pp. з 30 до 24 тис, а їхні капітали збільшились на 21 млрд доларів.

США значно збільшили експорт товарів, активно наступаючи на позиції своїх суперників. Перевищення експорту над імпортом у 1921-1929 pp. досягло 7,7 млрд доларів. Високі митні тарифи захищали американську промисловість від іноземної конкуренції. Важливим засобом фінансової експлуатації інших країн був вивіз капіталу. Американські капіталовкладення за кордоном у 1920 — 1931 pp. склали 11,6 млрд доларів, причому 40% цієї суми припадало на Європу, а 22% — на Латинську Америку. Отримуючи величезні відсотки з позичок та платежів за борги, США перетворилися в державу-рантьє.

Економічне піднесення 20-х років мало ряд особливостей. Суднобудування, виробництво залізничного обладнання, текстильна та вугільна промисловості перебували у стані застою. Виробничі потужності в машинобудуванні та металургії були завантажені не повністю. Сільське господарство переживало затяжну кризу. У країні було зареєстровано 2-3 млн безробітних. Це пояснювалось нерівномірністю розподілу національного багатства.

Нестабільною була і фінансова система. У 20-х роках на Нью-йоркській фондовій біржі — найбільшій у світі — відбувався справжній бум, спричинений небувалим підвищенням курсу акцій. Це сприяло залученню на ринок цінних паперів значних фінансових ресурсів.

Зворотним боком економічного буму став войовничий політичний консерватизм, який проявився у скасуванні будь-яких соціальних програм і невтручанні держави в економічне життя. Почалися гоніння на профспілки, а будь-які виступи за соціальні права розцінювались як інсинуації більшовиків. Яскравим проявом консерватизму став "сухий закон", який у 1920 р. набрав чинності як XVIII поправка до конституції. Він забороняв виготовлення і продаж спиртних напоїв по всій території США, що спричинило зростання підпільного бізнесу спиртними напоями, наркотиками, рекет, появу організованої злочинності.

Відбулися зрушення і в політичному житті країни. На виборах 1924 р. у боротьбу вступила нова сила. Окрім демократичної та республіканської партій, у виборах брав участь прогресивний блок, який підтримував сенатора-республіканця від штату Вісконсін Р. Лафоллета: той балотувався як "незалежний" кандидат у президенти. Його підтримували Американська Федерація Праці (АФТ), соціалістична партія та ряд громадських організацій. Рух на підтримку Лафоллета був найбільшим в історії США масовим народним політичним виступом, що вийшов за межі двопартійної системи. В 1924 р. вперше у виборах взяла участь компартія, яка висунула своїм кандидатом у президенти В. Фостера.

Але президентом США було обрано Куліджа. Новий уряд проголосив девіз "Справа Америки — бізнес", усіляко сприяючи росту прибутків монополій, зменшуючи з року в рік податки для корпорацій і надаючи великим компаніям державні субсидії. Економічне та політичне життя країни знаходилося під контролем сімейств фінансових олігархів — Моргана, Рокфеллера, Дюпона, Меллока, а також чиказької, бостонської та клівлендської фінансових груп. Найважливіші пости в кабінеті Куліджа займали представники фінансового капіталу.

Чергова перемога республіканців на виборах 1928 р. привела в Білий дім Гувера. Вагому роль при цьому відіграли обіцянки знищити злидні та забезпечити кожному американцю заможне життя.

На міжнародній арені США проводили політику експансії, прикриваючи її прапором "ізоляціонізму". Сполучені Штати виступили також головним арбітром під час вирішення репараційної проблеми.

Запропонований ними "план Дауеса" створив умови для відновлення німецького воєнно-промислового потенціалу. Беручи участь у боротьбі за панування в Китаї, США разом з іншими державами придушували національно-визвольний рух китайського народу. Фінансово-економічний натиск на країни Латинської Америки поєднувався зі збройною інтервенцією. Агресія СІНА проти Нікарагуа в 1927-1928 pp. викликала глибоке обурення в Центральній та Південній Америці.

У роки стабілізації загострилася боротьба між США та Великобританією за контроль над ринками та сировинними ресурсами. Американські монополії все більше тіснили англійських конкурентів. Посилилося і морське протистояння.

США були єдиною з великих держав, що відмовлялися визнати СРСР. Однак республіканська адміністрація не перешкоджала діловим колам США у розвитку економічних і торговельних відносин з Радянським Союзом. Незважаючи на відсутність договірно-правової основи радянсько-американської торгівлі, її обсяг у другій половині 20-х років невпинно зростав. У 1933 р. США і СРСР встановили дипломатичні відносини.

Назад Зміст Вперед