UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.

Фашизм

Фашизм — переважно європейський політичний рух XX ст. та особлива форма державного правління.

Саме слово "фашизм" італійського походження. Спочатку воно використовувалось тільки стосовно італійської дійсності 20-х років. Згодом ним почали називати аналогічні рухи в інших країнах. Німецькі фашисти називали себе "нацистами", "наці". Фашизм як політичний рух має декілька рис, які визначають його специфіку.

Перша — це націоналізм, що переходить у шовінізм і расизм. Для фашистів інтереси нації вищі індивідуальних, групових та класових. Останні, безперечно, повинні приноситись у жертву першим. Фашизм неначе увібрав у себе всю хвилю шовінізму і націоналізму часів Першої світової війни.

Для фашистів демократія — це синонім хаосу, альтернативою якому вони вважали порядок і дисципліну.

Зближувало фашистів із традиційно правими возвеличення держави: і ті, й інші вбачали в ній зосередження національного духу, основу стабільності та порядку.

І ті, й інші були проти будь-якої модернізації, закликали до механічного повернення до джерел та національних святинь.

Крім поглядів правих, фашизм увібрав у себе і нові риси, не притаманні старому консерватизму правих.

Фашисти запропонували і прагнули реалізувати на практиці не просто ідею сильної держави, а держави тоталітарної, яка поглинає громадянське суспільство. В Німеччині реалізація цієї ідеї спричинила конфлікт фашистів з церквою, яка прагнула зберегти свою автономію. Традиційні праві не допустили б такого конфлікту через свою прихильність до церкви. До того ж, вони були, на відміну від фашистів, нечисельною елітою (родові аристократи, великі фінансисти і промисловці). Фашизм — це масовий рух, в якому брали участь ремісники, селяни, дрібні торговці і підприємці, службовці, ветерани війни.

Потворною рисою фашистів була схильність до насильства, з якого вони робили культ. На насильстві фашисти прагнули побудувати новий світовий порядок. Розуміння насильства як необхідного атрибута політичної боротьби споріднювало фашизм з ортодоксальними соціалістами і комуністами.

Фашизм виступав і з антикапіталістичними гаслами. На відміну від соціалістів і комуністів, у вільній конкуренції та індивідуалізмі вбачалась загроза національній єдності. Запозичивши у соціалістів ряд гасел та ідей, фашисти вважали соціалістів і комуністів своїми головними ворогами. Антикомуністичні гасла сприяли об'єднанню італійських фашистів, німецьких нацистів та японських мілітаристів в Антикомінтернівський пакт. Соціалістів вони не сприймали за їхню "вину" у поразці в Першій світовій війні.

У різних країнах фашистський рух мав свої специфічні риси.

Назад Зміст Вперед