UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.

Соціалісти

Соціалісти (від латинського "соціаліс" — суспільний, товариський) прагнули замінити капіталістичне суспільство, засноване на прибутку і приватній власності, новим, справедливішим суспільним устроєм — соціалізмом, за якого пануватиме суспільна власність на засоби виробництва, влада належатиме робітникам, а експлуатацію людини людиною буде знищено.

Соціалістичне вчення знаходило своїх прихильників у середовищі робітників, інтелігенції, дрібних власників, підприємців, службовців. У XX ст. воно істотно трансформувалось.

Поширеним соціалістичним вченням став марксизм. Марксисти керувалися теорією, згідно з якою головною рушійною силою суспільного прогресу є класова боротьба, а робітничий клас покликаний покінчити з капіталізмом і побудувати безкласове суспільство.

Марксистська течія не була однорідною: вона поділялась на лівих і правих, на прихильників революції та симпатиків реформ.

Прихильники революційних методів боротьби (комуністи) вважали, що перехід до соціалізму можливий лише в результаті всесвітньої соціалістичної революції (російські комуністи згодом почали відстоювати ідею можливості побудови соціалізму в окремо взятій країні) і встановлення диктатури пролетаріату.

Прихильники реформ (соціал-реформісти) вважали, що до соціалізму можна перейти в результаті поступових реформ.

Яскравим прикладом впровадження в життя комуністичних ідей стала революція в Росії та подальші соціальні експерименти більшовиків.

Зразком реалізації соціал-реформістських ідей стали реформи шведських соціал-демократів у 30-х і подальших роках.

Поза марксистським вченням стояли англійські прихильники поступового мирного перетворення капіталізму в соціалізм — фабіанці (названі так за ім'ям римського полководця Фабія Максима, який успішно користувався тактикою вичікування). Головну надію вони покладали на пропаганду соціалістичних ідей і вважали, що згодом суспільство переконається у перевазі соціалізму і з допомогою держави здійснить необхідні реформи.

Близьким до соціалізму був анархізм, заснований російським революціонером Бакуніним, який, на відміну від соціалістів, заперечував необхідність державної влади. У робітничому русі анархізм існував у формі анархо-синдикалізму.

Опору анархізму становили маргінальні прошарки суспільства, робітники дрібних підприємств. Був поширений в Росії, Іспанії, Франції, Швейцарії, Латинській Америці, США.

Соціалістичні (соціал-демократичні, комуністичні, робітничі) та анархістські партії традиційно називають лівими.

Назад Зміст Вперед