UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Основні ідейно-політичні течії першої половини XX ст.

Ліберали

Ліберали (від латинського "лібераліс" — вільний) захищали свободу особистості і право приватної власності. Вони виступали за свободу слова, друку, віросповідання, свободу політичної діяльності, торгівлі та підприємництва. Одним із головних пунктів доктрини лібералізації було засудження державного втручання в торгівлю та промисловість. На їхню думку, держава повинна спостерігати за порядком і захищати громадян ("нічний охоронець"). Ліберали користувалися значним впливом у США, Великобританії та деяких країнах Західної Європи. Їх підтримували торговці, підприємці, частина інтелігенції, робітників і службовців. Ліберали, розуміючи, що в умовах погіршення становища найманих робітників можливий соціальний вибух (повстання, революції та ін.), прагнули зменшити соціальну напруженість шляхом покращення становища населення. Така політика, що отримала назву "буржуазного реформізму", почала активно провадитись лібералами на початку XX ст.

У 20-30-х роках вплив партій неухильно падав. На політичній арені їх активно витісняли соціалісти, які запропонували ширшу програму соціальних реформ.

У цей же час ліберальна доктрина під впливом ідей Кейнса про регульований ринок трансформувалася в неолібералізм. Тим самим ліберали відмовились від своєї провідної ідеї невтручання держави в економічне життя суспільства. Яскравим прикладом неолібералізму став "новий курс" Ф. Рузвельта у США.

Ліберальні партії традиційно вважають центристськими, або правоцентристськими.

Назад Зміст Вперед