UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Спроби перегляду повоєнних договорів. Міжнародні відносини у 20-х роках

Генуезька конференція 1922 р. Договір у Рапалло

Підписання мирних договорів незалежно від їх недоліків та врегулювання основних протиріч між державами-переможницями сприяли стабілізації міжнародних відносин. У 20-тих роках було зроблено ряд кроків для подолання найвразливіших місць Версальсько-Вашингтонської системи.

Однією з її слабкостей було виключення з неї Росії. Спроба ізолювати Росію через прихильність її лідерів до ідеї світової революції виявилася безуспішною, вона лише вносила деструктивний елемент у міжнародні відносини. У 1922 р. делегацію Росії було запрошено на Генуезьку конференцію. На ній було зроблено спробу сформувати спільні умови для нормалізації відносин з радянською Росією та іншими радянськими республіками. Але протиріч з питання виплати боргів подолати не вдалося. Країни Антанти виставили рахунок у розмірі 18 млрд крб. У відповідь радянська Росія пред'явила рахунок на 39 млрд крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. Делегація Росії категорично відмовлялася сплачувати борги Тимчасового уряду.

Опинившись на конференції у критичному становищі, Росія і Німеччина у містечку Рапалло уклали договір про відновлення дипломатичних відносин, що поклав початок тривалому і плідному співробітництву між Росією та Німеччиною у 20-х роках в економічній, політичній і військовій сферах. Він став також своєрідним проривом на дипломатичному фронті, який вивів Росію з міжнародної ізоляції".

З 1924 р. починається хвиля дипломатичних визнань іншими країнами Заходу, занепокоєними можливістю створення сильного радянсько-німецького антиверсальського блоку. Винятком стали лише США. Проте відносини між Заходом і СРСР були нерівноправними, що викликало недовіру радянського керівництва до Заходу і сприяло зближенню Росії з Німеччиною та Туреччиною,

Найгострішим залишалося питання репарацій. Встановлений у 1921 р. обсяг (123 млрд марок) був не під силу Німеччині. Франція вимагала платити, незважаючи ні на що; аби примусити Німеччину до цього, у 1923 р. окупувала разом з Бельгією Рурську область, де була зосереджена важка промисловість Німеччини.

Виникла міжнародна криза. Англія і США не підтримали дій Франції, яка була змушена вивести свої війська і погодитись на перегляд репараційних зобов'язань Німеччини.

Назад Зміст Вперед