UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Встановлення більшовицької диктатури. Національно-визвольний рух і громадянська війна в Росії

Брест-Литовський договір

Першочерговим завданням нового режиму було підписання миру з Німеччиною.

На першому етапі переговорів (3-22 грудня 1917 р.) йшлося про долю територій та народів, окупованих Німеччиною. Зрештою, німецька делегація дала зрозуміти, що, на її думку, на територіях, де перебувають німецькі війська (Галичина, Литва, Латвія, Естонія, Польща), народи висловили свою волю на користь Німеччини. Така позиція спричинила у переговорах перерву.

9 січня 1918 р. участь у них взяли представники Центральної Ради та уряду Української" Народної Республіки. Л. Троцький (голова радянської делегації на переговорах) змушений був визнати делегатів від Центральної Ради повноправними представниками та виразниками інтересів незалежної України.

18 січня Троцький відбув до Петрограда для участі у дебатах, що розгорілися у партійному керівництві більшовиків, про долю переговорів та мирного договору з Німеччиною.

Боротьба розгорнулась навколо трьох основних тез:

— перша — група "лівих комуністів" на чолі з М. Бухаріним виступала за ідею революційної війни, яка б забезпечила умови для розгортання світової революції;

— друга (автором якої був Л .Троцький) — вихід вбачався в односторонній відмові радянської Росії вести війну; якщо ж імперіалісти спробують захопити країну і повалити радянську владу, то внутрішня опозиція в їхніх державах перешкодить цим намірам. Узагальнюючим вираженням цієї позиції стала формула: ні війни, ні миру;

— третя — група на чолі з В. Леніним виступала за підписання миру на будь-яких умовах.

11 січня 1918 р. ЦК РСДРП(б) прийняв рішення, яке зобов'язувало радянську делегацію у Бресті продовжувати переговори, доки Німеччина в ультимативній формі не вимагатиме підписання миру.

Зрештою, перемогла остання точка зору.

9 лютого 1918 р. такий ультиматум було пред'явлено. Тоді Л.Троцький всупереч рішенню ЦК більшовиків заявив, що радянська Росія вести війну не буде, але мирного договору не підпише. Це стало поводом для відновлення Німеччиною бойових дій. 18 лютого німецькі війська розпочали свій наступ.

18 лютого ЦК більшовиків на вимогу Леніна погодився прийняти умови миру, запропоновані Німеччиною, і переговори поновились. Л.Троцького від участі у них було усунуто. До Бреста відправилася делегація на чолі із Сокольніковим. З березня 1918 р. мирний договір було підписано.

За його умовами радянська Росія:

— визнавала за Німеччиною Прибалтику, Польщу, частину Білорусії;

— зобов'язувалась відмовитись від претензій на Фінляндію, передати Туреччині Каре, Батум, Ардаган, укласти мир з Українською Центральною Радою, провести демобілізацію своєї армії, роззброїти флот, відновити старий, вигідний для Німеччини, торговий договір;

— зобов'язувалася сплатити Німеччині репарації у розмірі 6 млрд марок.

Таким чином, за умовами договору радянська Росія втрачала територію у 800 тис. кв. км. (колись належала Російській імперії), на якій проживало 26% населення, вироблялось 32% сільськогосподарської та 23% промислової продукції, видобувалося 75% вугілля та залізної руди.

Для вирішення питання про затвердження договору було скликано VII з'їзд РСДРП(б), який, не зважаючи на опір "лівих комуністів", схвалив рішення про підписання Брестського миру. 14 березня умови договору були ратифіковані Надзвичайним Всеросійським з'їздом рад.

Брест-Литовський договір діяв до листопада 1918 р. Після Листопадової революції в Німеччині ВЦВК анулював його та оголосив таким, що втратив свою чинність.

Назад Зміст Вперед