UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Революційний рух в Європі 1918-1923 pp.

Національна революція в Угорщині

Перший угорський уряд очолив граф М. Карої, який під час революції керував Національною радою. Економічне та політичне становище молодої республіки було важким: народне господарство зруйноване війною, значна кількість підприємств не працювала, швидко зростала інфляція.

Після підписання перемир'я Угорщина була змушена демобілізувати свої збройні сили. її спроби зберегти за собою Словаччину та деякі інші території, що входили до складу угорської корони, успіху не мали. Територіальні претензії до Угорщини висували сусідні держави, підтримувані Антантою. Внутрішнє становище в країні навесні 1919 р. загострилося: багато підприємств було закрито, зростали інфляція та безробіття. У країні назрівала криза.

В Угорщині сильний вплив мала комуністична партія. Вона складалася, в основному, з військовополонених угорців, які повернулися з Росії. Очолив її Бела Кун. Комуністи закликали до соціалістичної революції й активно розширювали свій вплив у радах, які створювались по всій країні. Вирішальним моментом для приходу комуністів до влади стала, як це не парадоксально, вимога країн Антанти створити у східній частині країни т. зв. "нейтральну зону" між Угорщиною та Румунією. Уряд не наважився взяти на себе відповідальність за прийняття цієї вимоги. Карої запропонував соціал-демократам сформувати однопартійний уряд.

Соціал-демократи звернулись до комуністів із пропозицією об'єднати свої зусилля. Вранці 21 березня 1919 р. у пересильній тюрмі, де перебували Б. Кун та інші керівники КПУ, почалися переговори. Б. Кун зажадав від соціал-демократів беззастережного прийняття платформи КПУ і створення єдиної партії. Соціал-демократи без дискусій погодились на ці вимоги. В угоді, яку підписали керівники КПУ і СДПУ, визнавалося, що вони спільно візьмуть участь у керівництві об'єднаною партією та в управлінні державою. Партія, яка почала називатися Соціалістичною партією Угорщини (СПУ), заявила, що від імені пролетаріату негайно бере всю повноту влади у свої руки та укладає союз з радянською Росією.

Того самого дня влада перейшла до рук Революційної урядової ради (РУР). Угорський радянський уряд очолив Шандор Гарбаї, у минулому соціал-демократ-центрист. Бела Кун зайняв пост народного комісара закордонних справ. РУР одночасно виконувала і роль керівного органу СПУ. На першому її засіданні було прийнято постанови про скасування чинів і звань, урядових уповноважених, відокремлення церкви від держави; націоналізовано або взято під контроль державні банки, підприємства, що нараховували більше 20 робітників, а також транспорт і торгівлю. Для керівництва економікою створено Раду народного господарства. У поміщиків вилучили земельні володіння, розміри яких перевищували 100 хольдів (хольд — 0,57 га). Проте їх не було поділено між селянами, а передано на кооперативних засадах сільськогосподарським робітникам. Таке розв'язання аграрного питання виявилося помилковим: безземельні та малоземельні селяни, які володілили 4/5 усіх селянських господарств, не отримали довгоочікуваної землі. Помилковою була також націоналізація дрібних ремісничих майстерень, перукарень і т. д.

Крім цього, новим урядом було запроваджено 8-го-динний робочий день, підвищено заробітну плату, встановлено оплачувані відпустки, загальне соціальне страхування у випадку хвороби чи нещасних випадків і т. д.

Було опубліковано тимчасову конституцію Угорської радянської республіки, яку згодом прийняв Всеугорський з'їзд рад.

Між комуністами та соціал-демократами у РУР виникали серйозні суперечності щодо методів здійснення реформ і подальшого розвитку революції. Складним залишалось і міжнародне становище республіки. Тільки Австрія визнала нову республіку і заявила про свій нейтралітет.

Опинившись у ворожому оточенні (чеських, румунських, французьких військ), РУР основним своїм завданням вважала організацію захисту територіальної цілісності республіки, і зазначені вище заходи значною мірою були спрямовані на мобілізацію усіх ресурсів країни. 25 березня було створено Угорську Червону армію, яка нараховувала 300 тис. чоловік.

16 квітня 1919 р. румунські війська розпочали бойові дії, щоб оволодіти територіями, обіцяними країнами Антанти. 2 травня вони захопили Трансильванію і наблизилися до Будапешта. Перейшли у наступ і чехословацькі війська, які до початку травня встановили контроль над Словаччиною та Закарпаттям. Зупинивши наступ інтервентів, УЧА перейшла у наступ. Після її вступу на територію Словаччини тут було проголошено Словацьку радянську республіку, яка проіснувала з 16 червня до 7 липня 1919р.

Проте внутрішнє становище Угорської республіки залишалося складним: не вистачало продовольства і предметів першої необхідності, збільшувалася кількість незадоволе-них новим режимом (селяни, власники, інтелігенція). Нова влада почала застосовувати проти своїх противників "червоний терор", що призвело, з одного боку, до розколу в СПУ, а з іншого — до консолідації контрреволюційних сил.

У будапештському гарнізоні і в інших районах країни спалахнули заколоти, однак вони були придушені відданими уряду військами. На окупованій французькими військами території колишній адмірал австро-угорських ВМС М. Хорті формував збройні сили контрреволюції.

Ж. Клемансо від імені Паризької мирної конференції ультимативно зажадав припинити наступ УЧА і вивести її зі Словаччини, обіцяючи евакуювати румунські війська, що діяли на східному фронті.

Радянський уряд погодився на ультиматум, і 4 липня УЧА відійшла за лінію, встановлену Антантою. Після цього перед РУР було поставлено нову вимогу — демобілізувати УЧА.

Тоді 20 липня УЧА перейшла у наступ, щоб відкинути румунські війська, але через зрадників в угорському генеральному штабі план цього наступу став відомий противнику.

Поразка УЧА, невдала спроба здійснення соціалістичної революції у Німеччині, неможливість для радянської Росії допомогти Угорщині, на що так сподівалися угорські комуністи, призвели до того, що РУР вступила у переговори з країнами Антанти про припинення війни. Спроба Б. Куна підняти населення проти "зрадників" виявилася невдалою, і 1 серпня РУР подала у відставку.

Новий уряд ("профспілковий") знову очолив Ш. Гарбаї, але до нього не увійшли комуністи. Уряд ліквідував революційні трибунали, відновив поліцію і суди. У Будапешт вступили румунські війська, які роззброїли Угорську Червону армію. "Профспілковий" уряд було повалено.

До влади в країні прийшли праві сили, які почали переслідування учасників революції і ліквідували законодавство періоду існування радянської влади.

Назад Зміст Вперед