UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ (1914 —1939 pp.)
Революційний рух в Європі 1918-1923 pp.

Причини та особливості революційного руху

У 1918-1923 pp. Європу охопив могутній революційний рух, викликаний:

— тривалою безглуздою війною, що принесла народам Європи лише втрати, страждання і падіння життєвого рівня;

— загостренням соціальних проблем, масовим невдоволенням;

— розчаруванням в існуючих структурах влади, що не змогли усунути загрозу війни і забезпечити справедливого демократичного устрою;

— ослабленням і, зрештою, розвалом Російської, Австро-Угорської, Османської та Німецької імперій;

— могутнім національно-визвольним рухом пригноблених народів;

— післявоєнним спадом виробництва і структурною перебудовою економіки;

— несправедливістю Версальсько-Вашингтонської системи договорів;

— впливом революційних подій у Росії;

— спробою більшовиків розпалити полум'я світової революції.

Усі ці причини по-різному вплинули на країни Європи. В одних вибухнули революції, в інших — було здійснено серйозні реформи, в третіх — встановились диктаторські, фашистські режими.

Революції охопили, в основному, держави Центральної та Східної Європи. Це пояснюється тим, що країни саме цього регіону зазнали поразки у війні і в них украй загострилися національні проблеми.

Під час революцій домінувало прагнення створити демократичні республіки зі справедливим соціальним устроєм. Водночас в усіх країнах, окрім Австрії, були сильними тенденції кардинального зламу не тільки чинного ладу, а й самого суспільства.

Крім вказаних тенденцій, важливим стало прагнення домогтися національного визволення і створити власну державу.

Таким чином, революції 1917-1919 pp. в Європі можна охарактеризувати як національні (для Фінляндії, країн Прибалтики, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, південнослов'янських народів, України), соціальні і демократичні (крім вказаних держав, ще й для Австрії, Німеччини та Болгарії).

Особливістю революцій стало поєднання їх з міждержавними конфліктами (польсько-українська, радянсько-польська, угорсько-румунсько-чеська війни та ін.), громадянськими (в Росії та Угорщині) і селянськими війнами,

У революційному русі 1918-1923 pp. можна виділити два етапи. На першому (1918-1920 pp.) революції були спричинені Першою світовою війною і боротьбою поневолених народів за національне визволення. На другому (1921-1923 pp.) рухи, в основному, були інспіровані Комінтерном, який прагнув розпалити світову революцію.

Назад Зміст Вперед