UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Розвиток культури у другій половині XIX — на початку XX ст.

Неоромантизм. Стиль «модерн»

Такі настрої знайшли відображення і в творах багатьох діячів мистецтва та культури, в пошуках нових шляхів у мистецтві: на зламі ХІХ-ХХ ст. виник неоромантизм, що прагнув до синтезу та переосмислення минулого культури, головно європейської.

У руслі неоромантизму формувався літературний символізм, що виник у Франції. Там у 60-70-х pp. XIX ст. він охопив театр, живопис і музику. Головним засобом художнього пізнання вважався символ. Поєднання реального і таємничого, соціального та індивідуального, звернення до міфів, пошуки містичної відвертості й новизни визначили естетику символізму. Центральним у ньому був культ вічної жіночності, як символ, зразок найвищої земної досконалості. В Росії цю художню течію представляли письменники В. Брюсов, О. Блок, А. Бєлий, Л. Андреев, композитор О. Скрябін та ін.

В образотворчому мистецтві символізм визначався пластичними засобами стилю «модерн», який поєднував різні форми пластичних мистецтв, універсальну демократичну мову та ідеї загального синтезу — реального та ідеального, сутності і функціональності.

Прагнення створити досконалі синтетичні моделі яскраво проявилося в архітектурі. Митець творив споруду від початку до кінця — від складання проекту до архітектурної обробки. Так забезпечувалась єдність стилю. Прикладом такого синтетичного витвору є приватний будинок Рябушинського в Москві, побудований за проектом архітектора Ф. Шехтеля. Цю надзвичайну споруду, починаючи від витончених деталей огорожі, оздоблення фасаду, різноманітності віконних прорізів, живописного панно на фасаді та закінчуючи інтер'єром, у центрі якого знаходяться відомі декоративні сходи, створено в одному стилі. Стиль «модерн» в архітектурі поєднував тенденції, що диктувалися бажанням архітекторів використати нові будівельні матеріали — сталь, скло, залізобетон—та одночасно підкреслити розкіш, витонченість, декоративність. Важливою рисою модерну в архітектурі були орієнтація на потреби певних соціальних верств і використання національних елементів виразності.

У театральному мистецтві особлива увага зверталась на основні засоби сценічного втілення — живопис декорацій, унікальні ескізи костюмів, хореографію, сценічні дії. Вони стали органічними, рівноправними компонентами, співзвучними грі акторів. Театр найповніше поєднав ідеї синтетичного мистецтва. Значною подією в культурному житті Європи початку XX ст. були Дягілєвські російські сезони в Парижі, під час яких організовувалися виставки, театральні гастролі, зустрічі діячів мистецтва. Москва, Париж, Мюнхен, Венеція на початку XX ст. стали центрами міжнародного обміну в мистецтві.

Найвизначнішою постаттю музичної культури неоромантизму став Р. Вагнер. Згодом пошуками синтетичного мистецтва переймався О. Скрябін (досліди зі світломузики, створення музичних драм-містерій).

На початку XX ст. значної популярності зажив новий вид синтетичного мистецтва — кінематограф. Зірки кіно початку століття —Макс Ліндер, Чарлі Чаплін — здобули світове визнання. «Великий німий» потребував особливого мистецтва жесту, міміки, ритму, поєднання декорацій та натури, зрозумілих символів.

Назад Зміст Вперед