UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Розвиток культури у другій половині XIX — на початку XX ст.

Технічний прогрес і суспільна думка

Революція у природничих науках, становлення індустріального суспільства, криза традиційної системи світогляду спонукали до переосмислення умов життя, що змінились, і поставили питання про його сенс. У середовищі творчої інтелігенції та діячів науки ширилися песимістичні настрої, очікування неминучих соціальних потрясінь. Водночас більшість населення сподівалася на краще. /Джерелом цих сподівань були відносно мирний розвиток Європи у 1871-1914 pp. і віра в безмежні можливості людського розуму.

Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини Гегеля (неогегельянство), інша—до Канта (неокантіанство). У руслі тогочасних філософських шукань була й російська релігійно-філософська думка (Д. Мережковський, М. Бердяев).

У філософській полеміці нерідко стикалися протилежні теорії та погляди.

Так, американський прагматизм пропонував взятися за розв'язання практичних проблем, що виникали в реальному житті. Прибічники «філософського» життя (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше) виступали проти раціоналізму. Ніцше головну увагу приділяв критиці християнства і раціоналізму, які нібито «пригнічують волю до життя». Він пропонував подолати цей гнітючий вплив через визволення життєвих сил людини, аби торувати шлях до надлюдини, яка стоїть по той бік добра і зла. Такі висловлювання Ніцше справедливо розцінювалися як виправдання насилля, як підрив позитивних моральних цінностей людської цивілізації. Водночас художню інтелігенцію початку XX ст. у творах Ніцше приваблювали образність, афористичність, загадковість пророцтв.

Значний вплив на тогочасне суспільство мало вчення французького філософа А Бергсона про інтуїцію, яку він протиставляв інтелектуальним методам пізнання і розглядав як своєрідний інстинкт, що дозволяє проникнути в сутність речей.

Не менш значним був вплив учення про психоаналіз, підвалини якого заклав австрійський вчений Фройд. Головне у психоаналізі — це відкриття несвідомого. Вчення про несвідомі імпульси, мотивації, потяги дозволило Фройдові створити психотерапевтичний метод лікування неврозів, відновлення душевної рівноваги хворих. З часом психоаналіз поширився на філософію, історію, вивчення культури та мистецтва.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. у країнах Європи і США набула поширення соціологія — наука про розвиток суспільства. Певне визнання отримав соціальний дарвінізм, згідно з яким розвиток суспільства визначається біологічними закономірностями природного відбору, виживанням найбільш пристосованих. М. Вебер написав працю «Протестантська етика і дух капіталізму», в якій переконливо довів, що протестантизм відіграв вирішальну роль у становленні капіталістичних відносин.

На початку XX ст. зажили популярності різні містичні, окультні вчення, релігійна філософія та східні релігії.

Назад Зміст Вперед