UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Розвиток культури у другій половині XIX — на початку XX ст.

Розвиток фундаментальних і галузевих наук

На розвиток суспільства у кінці XIX — на початку XX ст. значно вплинули досягнення науки і техніки. То був час великих наукових відкриттів, що спричинили перегляд старих поглядів на довколишній світ і здійснили революцію у природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.

Англійський фізик Дж. Томсон 1897 р. відкрив першу елементарну частинку — електрон, що входить до складу атома. Виявилося, що атом, який до того вважався останньою неподільною мірою матерії, сам складається з дрібних частинок. Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Беккерель, П'єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1901 р. німецький фізик М. Планк відкрив, що енергія виділяється не безперервним потоком, як гадали раніше, а окремими пучками— квантами. У 1911 р. англійський фізик-Е Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони — негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив датський фізик//. Бор, який відкрив стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або віддає квант енергії. Ідеї Планка та Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики — квантової механіки.

Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час і рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик А. Ейнштейн опублікував працю «До електродинаміки тіл», в якій було закладено основи теорії відносності. Ейнштейн довів, що швидкість світла у вакуумі — стала, не залежить від напрямку і швидкості руху джерела світла та є граничною для передачі будь-яких взаємодій. Під час руху тіла зі швидкістю, наближеною до швидкості світла, його маса зростає, а плин часу уповільнюється. Абсолютного, незалежного від спостерігача, простору й часу не існує. Події, які є одночасними в одній системі виміру, можуть бути неодночасними в іншій системі виміру. Отже, властивості простору й часу виявилися залежними від руху матеріальних об'єктів. Квантова механіка і теорія відносності зруйнували засади традиційної фізики.

Нові відомості про будову матерії спричинили появу нових міждисциплінарних наук. Електронна теорія будови атома дозволила під іншим кутом зору подивитися на Періодичний закон хімічних елементів, що його відкрив російський учений Д. Менделєєв 1869 р. Було встановлено, що порядковий номер елемента в періодичній системі має не лише хімічний, а й фізичний зміст, тому що відповідає кількості електронів у пластах оболонки того чи іншого атома.

Тісний зв'язок між фізикою та хімією зумовив формування нової дисципліни — фізичної хімії, що досліджує фізичні явища під час хімічних реакцій.

Швидкими темпами розвивались електро- і фотохімія, хімія органічних речовин природного походження (біохімія) і хімічна фармакологія.

Спираючись на досягнення біології (вчення про клітинну будову організмів), теорію чеського натураліста Г. Менделя про фактори, що впливають на спадковість, німецький науковець Л. Вейсман та американський учений Т. Морган заклали основи генетики — науки про передачу спадкових ознак у рослинному і тваринному світі.

Класичні дослідження фізіології серцево-судинної системи та органів травлення здійснив російський вчений І. Павлов. Вивчивши вплив вищої нервової діяльності на перебіг фізіологічних процесів, він розробив теорію умовних рефлексів.

Досягнення біологічних наук стали потужним поштовхом до розвитку медицини. Продовжуючи дослідження визначного французького бактеріолога Л. Пастера, співробітники Пастерівського інституту в Парижі вперше розробили запобіжні щеплення проти сибірки, курячої холери і сказу. Німецький мікробіолог Р. Кох і його учні відкрили збудників туберкульозу, черевного тифу, дифтериту, сифілісу і створили ліки проти них.

Завдяки успіхам хімії медицина поповнилася низкою нових препаратів. В арсеналі лікарів з'явилися широко відомі ліки: аспірин, пірамідон та ін. Лікарі різних країн світу розробляли основи наукової санітарії та гігієни, засоби профілактики та попередження епідемій.

Назад Зміст Вперед