UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Пробудження Азії. Революції в Ірані, Туреччині та Китаї

Пробудження Азії

У другій половині XIX ст. Іран, Туреччина та Китай потрапили в напівколоніальну залежність від європейських держав. Це спричинило насильницьке втягування їх у світовий ринок і кардинальні зміни у внутрішньому житті. Традиційні економічна система і політична структура почали руйнуватися. Правлячі верхівки, бачачи відсталість своїх країн порівняно з європейськими, намагалися провести реформи, які вивели б їхні держави з такого становища. Вони запозичували технічні досягнення, переозброювали армії, змінювали системи управління, створювали власну промисловість, намагалися боротися проти окремих традицій, котрі, на їхню думку, стримували розвиток країни, та ін.

В Османській імперії такі реформи отримали назву Танзимат («перетворення», «реформи»), що здійснюватися протягом 1839-1870 pp., у Китаї — політичного само-посилення, в Ірані — реформи Тагіхана.

Проте ці та інші реформи не дали бажаного результату: традиційні структури не встигали пристосовуватися до швидких змін у світі, а самі реформи не були послідовними. Зрештою, країни потрапили у повну залежність від європейських держав.

Передумови і революція 1905-1911 pp. в Ірані. Упродовж XIX ст. Іран поступово втрачав свою незалежність і на зламі сторіччя став напівколонією Англії та Росії. Під впливом Російської імперії перебувала північна частина країни зі столицею Тегераном. Велика Британія панувала в районі Перської затоки, тримаючи там свій військово-морський флот. Наприкінці XIX ст. у суперництво за вплив в Ірані втрутилася й Німеччина, а на початку XX ст. — США.

Революція розпочалася наприкінці 1905 р. масовими демонстраціями в Тегерані, Ширазі, Мешхеді та інших містах. Висувалися вимоги проведення радикальних реформ, зокрема скликання меджлісу (парламенту) і прийняття конституції. Особливого піднесення революційні виступи набули у червні —липні 1906 р. 5 серпня 1906 р. наляканий шах видав указ про запровадження конституційного режиму. 7 жовтня розпочав свою роботу перший іранський меджліс. Він прийняв Основний закон (першу частину іранської конституції). Влада шаха обмежувалася, парламент закріпив за собою право ухвалювати всі закони та бюджет, концесії, іноземні позики, угоди з іншими державами. Через рік, 7 жовтня 1907 р., шах затвердив доповнення до Основного закону, в яких проголошувалися рівність громадян перед законом, недоторканність особи та власності, свобода слова, друку тощо. Запроваджувався принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову. Врешті-решт, іранський шах залишився лише главою виконавчої влади.

Одночасно революційні зміни відбувалися по всій країні. В іранських містах з'явилися революційні організації — енджумени. Посилився рух моджахедів — борців за віру і справедливість, з-поміж яких вирізнялася радикально налаштована молодь — федаї.

Проти поглиблення іранської революції виступили спільно Росія та Англія, які в серпні 1907 р. уклали угоду про розмежування сфер впливу в Ірані. У червні 1908 p., скориставшись зі спаду революції, Мохаммед Алішах, спираючись на іранську козачу бригаду під командуванням російського полковника Ляхова, вчинив переворот і розігнав меджліс.

Одначе революція тривала, а центр революційної боротьби перемістився на північ країни. У 1908-1909 pp. вибухнуло повстання в Іранському Азербайджані (Тебризьке повстання). У 1909 р. спалахнуло антишахське повстання в Бахтіарії та Гіляні. Збройні загони повстанців-федаїв, підтримані бахтіарськими ханами, у липні 1909 р. вступили до Тегерана. Шаха було скинуто й оголошено про відновлення конституції. Новий шах Ахмед скликав новообраний меджліс, який продовжив революційні перетворення. Зробити це було нелегко. Фінансова система країни, як і вся економіка, за роки революції розвалилася. Не бажаючи звертатися по допомогу до Росії та Англії, Іран запросив американського фінансового радника М. Шустера. Успішна діяльність радника занепокоїла Росію та Англію, які боялися зміцнення режиму, встановленого революцією. Після невдалих спроб усунути Шустера дипломатичними методами Росія та Англія перейшли до відкритого збройного втручання.

Зусиллями інших держав іранську революцію було придушено, меджліс розігнано, загони федаїв ліквідовано. Іран визнав англо-російську угоду.

А втім, частину революційних завоювань вдалося зберегти, зокрема конституцію. Іран почав перетворюватись у конституційну монархію. Революція на початку XX ст. сприяла піднесенню національно-визвольного руху в Азії, започаткувавши її пробудження.

Назад Зміст Вперед