UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Боротьба слов'янських народів за свою державність

Виникнення незалежних держав на Балканах

Остання чверть XIX — початок XX ст. були доленосними для слов'янських народів Південно-Східної Європи.

Тоді ж почався новий етап національно-визвольної боротьби поневолених народів Східної і Південно-Східної Європи проти Австро-Угорської, Османської та Російської імперій. Найуспішнішою виявилася боротьба проти османського панування. Це було зумовлено слабкістю Османської імперії та зацікавленістю великих держав у розподілі її володінь. Започаткувало новий етап повстання проти османського панування, яке вибухнуло 1875 р. в Боснії та Герцеговині. У квітні 1876 р. воно охопило Болгарію. Одним з його керівників був Христо Ботев. Повстанці билися мужньо, але сили були надто нерівними.

Придушуючи повстанський рух, турецькі війська не жаліли ні дітей, ні жінок, ні старих. Знищували цілі села. Звірства турків викликали обурення в усьому світі. Влітку 1876 р. Сербія і Чорногорія оголосили Туреччині війну.

З патріотичного піднесення слов'янських народів для свого утвердження на Балканах вирішила скористатися Росія. У квітні 1877 р. вона оголосила війну Османській імперії, а влітку 1877 р. російська армія форсувала Дунай, оволоділа більшою частиною Болгарії. Основні бої розгорнулися в районі фортеці Плевен і на Шипкинському перевалі.

У січні 1878 р. російська армія перейшла Балканські гори і стрімко рушила на Стамбул. Успішні бойові дії розгорталися також і на Кавказі: російська армія оволоділа фортецями Баязет, Ардаган, Каре. У війні на боці Росії виступали Сербія, Чорногорія, Румунія.

На перешкоді російським планам стали інші великі держави, зокрема Австро-Угорщина та Англія, які зажадали припинення бойових дій. Росія, опинившись перед загрозою великої війни, уклала з Османською імперією у містечку Сан-Стефано попередній мир.

За Сан-Стефанським мирним договором утворювалася Болгарська держава. Чорногорія, Сербія та Румунія отримували повну незалежність і території. Росії дісталися Південна Бессарабія, Карська область і значна контрибуція.

Одностороннє зміцнення становища Росії на Балканах викликало невдоволення інших великих держав. Улітку 1878 р. в Берліні зібрався міжнародний конгрес, на якому було переглянуто умови Сан-Стефанського договору.

Згідно з Берлінським трактатом лише Північна Болгарія отримала державність, інша її частина залишалась у складі Османської імперії. Сербія і Чорногорія втратили частину територій, здобутих під час війни. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина, Англія захопила Кіпр.

Сербію 1882 р. було проголошено королівством із династією Обреновичів, яка орієнтувалася на Австрію.

Румунію теж проголосили королівством. Обидві держави були аграрними — в них зберігалися значні феодальні пережитки.

Найвідсталішою в економічному й політичному аспектах серед країн регіону була Чорногорія, де збереглися навіть патріархальні пережитки.

Війна та Берлінський конгрес не вирішили проблем Балкан. Значні території, заселені слов'янами, залишалися під владою Османської імперії, Австро-Угорщини та Росії, що згодом призвело до нових міжнародних криз.

Назад Зміст Вперед