UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Японія у другій половині XIX — на початку XX ст.

Реформи 70-80-х pp. Особливості економічного розвитку

На відміну від Китаю, де традиціоналізм і консерватизм перешкоджали європейським нововведенням, молодий імператор Міцухіто рішуче вдався до творчого запозичення досвіду Європи. Японська цивілізація виявилася готовою до зовнішніх впливів.
Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація влади імператора супроводжувалась усуненням від управління державою тих великих землевласників, які чинили опір проведенню актуальних реформ. Очолений імператором уряд спирався на підприємницькі кола і нових землевласників, які були пов'язані переважно з сільським господарством, торгівлею та лихварством, що й зумовило характер реформ.

Важливу роль у послабленні впливу великих землевласників (князів) відіграла аграрна реформа, за якою частина землі відійшла до селян. У результаті реформи селяни отримали у приватну власність ті ділянки землі, що їх вони обробляли. Замість натурального податку було введено єдиний поземельний у розмірі 3% від вартості землі. Та навіть такий незначний податок виявився непідсильним для селян, бо вартість землі в Японії була дуже високою. Для сплати податку доводилося продавати до 50% урожаю. Зрештою, до 1890 р. 67% селян змушені були продати свої ділянки.

І все ж реформа дала простір для розвитку товарного виробництва.

Проводилась і військова реформа. Армія комплектувалася на основі загальної військової повинності. Було створено військові академії та інші навчальні заклади. Офіцерський корпус формувався із самураїв. Японія готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку.

Знищення князівств і введення префектур дозволило подолати роздрібленість країни і консолідувати загальнонаціональний ринок (адміністративна реформа).

Реформи 70-80-х pp. вирвали Японію з міжнародної ізоляції, долучили до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства та його політичному розвиткові.

Слабкість підприємницького капіталу зумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств та арсеналів. Острівна країна субсидіюванням заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80-90-х pp. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. З'явилися великі фірми («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда», «Асано»). Підприємства часто передавалися в руки землевласників та вищих службовців. Так формувався тісний зв'язок імператорського двору, землевласників і підприємців. За рахунок держави було створено систему транспорту і зв'язку. А втім, у промисловості домінували дрібні підприємства. За рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Індустріальний розвиток помітно змінив соціальну структуру японського суспільства. Сформувалася верства підприємців. У систему найманої праці втягувалася дедалі більша частина населення.

Переплетення інтересів імператорського двору, землевласників і промисловців, жорсткі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність розвитку японського індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Японії стала національною стратегією модернізації суспільства.

Назад Зміст Вперед