UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Російська імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.

Реформи Столипіна

Царський уряд розумів, що самими лише репресіями запобігти революції неможливо. Потрібно було знайти соціальну опору монархістському режимові, яку той утратив під час революції. Для реалізації цього завдання глава уряду П. Столипін запропонував провести аграрну реформу. Уряд відмовився від політики, спрямованої на консервацію тогочасних аграрних відносин, і вдався до руйнування «общин». Столипін вважав безглуздям штучне стримування об'єктивного процесу поширення товарно-грошових відносин у сільському господарстві; низкою законодавчих актів він дозволив закріплювати у приватній власності ділянки «общинної» землі, що були в користуванні селян. Отримавши наділену землю у власність, селянин мав можливість об'єднати свої ділянки в одну, у т. зв. відруб, залишаючись на старому місці проживання, або ж переселитися на хутір, побудований на власній землі.

У процесі реформи активізував свою діяльність створений ще у 80-х pp. XIX ст. Селянський поземельний банк. Він скуповував за високими цінами землю у великих землевласників, подрібнював її на ділянки і продавав селянам на виплату. Поміщики охоче продавали землю. В Україні з 1906 р. по 1910 р. через банк було реалізовано 480 тис. десятин землі.

Ще одним складником реформи стало переселення на вільні землі Сибіру. Так, за Урал переселилося майже 3 млн осіб. Щоправда, 500 тис. з них згодом повернулися назад.

Столипін правильно розрахував соціально-економічні та політичні наслідки реформи, проте вона викликала спротив як з боку правих, що не були зацікавлені в руйнуванні традиційного сільського устрою, так і з боку соціалістів, які, розраховуючи на майбутню революцію, не бажали зменшення соціальної напруженості на селі. Селяни, побоюючись втратити єдине джерело існування, теж чинили опір реформі. Цар Микола II, не усвідомлюючи того, що Столипін рятував і його трон, і Росію від страшного майбутнього, відправив «незручного» прем'єр-міністра у відставку. Після вбивства П. Столипіна реформи зійшли нанівець, а їхній потенціал не було розкрито повною мірою. Вони досягай успіху там, де був високий рівень інтенсивності товарного сільського господарства, — в Україні, Прибалтиці, на Поволжі. Всього з «общини» на хутори й відруби перебралися 26% господарств, які давали половину товарного зерна. З «общини» було вилучено 22% земель. Завдяки реформі Росія збільшила експорт хліба — у 1913 р. він становив 647,6 млн пудів.

Столипінська реформа започаткувала юридичне оформлення права власності на землю численної верстви дрібних земельних власників.

Назад Зміст Вперед