UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Російська імперія наприкінці XIX — на початку XX ст.

Особливості економічного розвитку Росії

Реформи 60-х pp. XIX ст. створили умови для швидкого розвитку капіталістичних відносин в Росії. Але тут вони мали свої особливості. Росія залишалась аграрною країною. Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві відбувався на прусський кшталт — поміщицькі господарства поступово переходили до товарного капіталістичного виробництва. Це забезпечувало Росії формування капіталістичних відносин за недостатнього первинного нагромадження капіталу; його роль відігравав грабіжницький характер селянської реформи, що створило умови для забезпечення промисловості дешевою робочою силою.

Проте цей процес стримувався низкою чинників. Було збережено, зокрема, селянську «общину», що уповільнювало процес майнового розшарування. Промисловість, яка тільки-но створювалася, не могла забезпечити роботою великої кількості робітників. До того ж в Росії стався демографічний вибух: до кінця XIX ст. населення країни подвоїлося. Розвиток капіталістичних відносин відбувався на тлі збереження позаекономічних методів експлуатації селян (відробіток, здольщина) і навіть патріархального укладу господарювання.

Капіталістичні відносини на селі успішно розвивались і в тих районах, де існувало традиційно розвинене селянське чи поміщицьке товарне господарство, і в новоосвоєних районах (південь України, Північний Кавказ, Казахстан).

У Росії пізніше за інші великі держави завершився промисловий переворот, тобто перехід до машинного виробництва. Це сталось у 90-х pp. XIX ст. Проте він відбувався одночасно з індустріалізацією, що зумовило високу концентрацію виробництва і швидкі темпи розвитку. На 5% підприємств працювало 54,1% робітників. Початок індустріалізації характеризувався також прямим державним втручанням. Робилося це у формі державного фінансування залізничного будівництва, фінансової підтримки галузей важкої промисловості, особливо металургії та машинобудування, і цільових державних замовлень.

Проте розвиток промисловості був нерівномірним у різних районах країни. Найвищими темпами розвивались Україна (Донбас, Південь), Петербург, Москва, Польща, Прибалтика; дещо повільніше — промисловість Уралу.

За період з 1866 р. по 1903 р. кількість підприємств збільшилась із 3 тис. до 9 тис. Виплавка чавуну 1902 р. зросла до 159 млн пудів (1867 р. його виробили лише 17 млн пудів). Видобуток вугілля досяг у 1902 р. 1 млрд пудів (1867 р. — 159 млн пудів).

Великого розмаху набуло залізничне будівництво. Довжина залізничної мережі зросла з 1488 кму 1861 р. до 52 тис. км наприкінці XIX ст.

На економічний розвиток Росії негативно вплинула світова валютно-фінансова та економічна криза 1899-1903 pp., в результаті якої різко скоротився приплив іноземних інвестицій. Нестача капіталів призвела до концентрації виробництва і до появи в Росії монополій «Продамет», «Продвагон», «Продпаровоз» та ін. За 1899-1908 pp. кількість підприємств скоротилася на чверть, а виробництво подвоїлося. Тилом монополій були картелі й синдикати.

Єдиною повністю монополізованою галуззю стало нафтодобування.

З 80-х pp. XIX ст. в Росію почав активно проникати іноземний капітал. Капіталісти з інших країн ринулись у найприбутковіші галузі промисловості — нафтову, кам'яновугільну, металургійну, машинобудівну. Вони засновували промислові компанії, скуповували акції підприємств. Цей процес значно посилився на початку XX ст. У нафтовій промисловості, наприклад, господарювали англійський трест «Ойл» та англо-голландський «Ройял датч шелл». Багатство сировинних ресурсів і дешева робоча сила забезпечували високі прибутки.

Загалом іноземним власникам в Росії належала третина капіталу промислових компаній і майже половина капіталу десяти великих банків. Царський уряд одержував великі кредити. Відтак зовнішній борг Росії напередодні війни становив 7,5 млрд карбованців. Залежність від іноземного капіталу прив'язувала Росію до передових капіталістичних держав, впливала на вибір зовнішньополітичних пріоритетів.

Назад Зміст Вперед