UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Англія у 1870-1914 pp.

Реформізм

Піднесення робітничого руху та загострення боротьби за соціальні права сформували у найбільш далекоглядних діячів ліберальної партії розуміння необхідності соціальних реформ, які полегшили б становище робітників, обмежили привілеї багатіїв, заклали основи класового миру і не допустили б соціального вибуху. Одним з найперших ідеологів і практиків ліберального реформізму став політичний діяч Великої Британії Девід Ллойд-Джордж (1863-1945).

Син учителя, адвокат за фахом, талановитий промовець, далекоглядний політик, Ллойд-Джордж уперше потрапив до парламенту у 1890 р. 27-річний громадський діяч незабаром став одним із лідерів ліберальної партії. Обійнявши в уряді лібералів посаду міністра торгівлі, яка відігравала в Англії важливу роль, а 1908 р. — посаду міністра фінансів, Ллойд-Джордж у 1906-1911 pp. подав до парламенту низку законів, які заклали підмурівок соціального законодавства.

За його ініціативою було прийнято закон про безплатну початкову освіту і харчування у шкільних їдальнях для дітей малозабезпечених батьків та закон про регламентацію нічної праці.

У 1908 р. парламент ухвалив закони про 8-годинний робочий день для гірників і про пенсії за старістю для тих, що працюють. Такі пенсії народ назвав «пенсіями для покійників», оскільки їх давали тим, кому виповнювалося 70 років, а до такого віку мало хто доживав. І все ж, ці заходи парламенту були кроком уперед у створенні системи соціального забезпечення. Згодом було запроваджено допомогу з безробіття та у випадку хвороби. Ці виплати складалися з внесків робітників і підприємців, субсидій держави. Підприємці вже не могли перешкоджати профспілковій агітації та вимагати від профспілок відшкодування збитків, спричинених страйками.

Значний резонанс викликав представлений Ллойдом-Джорджем проект бюджету на 1909 р. Він передбачав асигнування 1% коштів на проведення соціальних реформ і значне збільшення витрат на озброєння. Витрати передбачалося покрити різким збільшенням податків на земельні володіння, спадщину, а також збільшенням податків на тютюн, алкогольні напої та поштові марки. Свій бюджет Ллойд-Джордж визначив як початок «війни проти жебрацтва» і можливість покарати «нахабність багатства». Власники великого майна назвали цей бюджет «революційним». Палата громад, де ліберали разом із лейбористами складали надійну більшість, схвалила проект бюджету. Призначувана королем палата лордів, у якій правила земельна та фінансова аристократія, відхилила його. Тоді Ллойд-Джордж розгорнув боротьбу проти палати лордів, вимагаючи зменшити її повноваження або й зовсім ліквідувати. У 1911 р. палата громад ухвалила закон про обмеження повноважень палати лордів: тепер остання мала тільки відкладне вето, себто могла гальмувати на невизначений час виконання ухвалених палатою громад законів, але не скасовувати їх. Якщо палата громад тричі ухвалювала проект закону, він набирав чинності попри заперечення палати лордів. Після цих нововведень «революційний» бюджет Ллойда-Джорджа став законом.

Назад Зміст Вперед