UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Німеччина у 1871-1914 pp.

«Новий курс» соціал-демократії

Швидкий економічний розвиток призвів до появи чисельного робітничого класу, а велика концентрація виробництва сприяла його організованості.

У 1913 р. профспілки об'єднували 2,5 млн трудящих, соціал-демократична партія — 1 млн. Соціал-демократи мали найбільшу фракцію в парламенті. Теоретичною основою СДПН служила Ерфуртська програма 1891 p., яка відповідала основним положенням марксизму. Вона замінила Готську програму 1875 p., що оголошувала метою партії визволення робітничого класу і створення соціалістичного суспільства, але обминала питання про «соціалістичну революцію».

Проте вже 1899 p. E. Бернштейн у книзі «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» піддав критиці принципові положення марксистської теорії. Посилаючись на нові тенденції у розвитку капіталістичних відносин, він вказував на хибність твердження про зубожіння робітничого класу і доводив, що капіталізм здатен реформуватись у бік соціальної справедливості та що передумови для соціалістичної революції ще не визріли. Ця спроба перегляду марксизму була оголошена ревізіонізмом, правим ухилом у соціал-демократії. А всіх тих, хто відходив од марксизму, почали називати ревізіоністами, опортуністами. Виступ Бернштейна призвів до розколу в соціал-демократичному русі Німеччини на правих (Бернштейн), центристів (Бебель, Каутський) і лівих (Лібкнехт, Люксембург). Після Першої світової війни розкол було закріплено і організаційно.

Назад Зміст Вперед