UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Німеччина у 1871-1914 pp.

Бісмарк і його політика. «Культуркампф»

Першим німецьким імператором став король Пруссії Вільгельм І. Фактично ж країною упродовж 20 років керував канцлер Ommo фон Бісмарк, який користувався повною довірою імператора. Головним напрямом його внутрішньої політики було забезпечення централізації влади в імперії через ліквідацію автономних прав окремих монархій і католицької церкви. У 1872 р. Бісмарк домігся прийняття закону, згідно з яким духівництво позбавлялося права нагляду за школами. Священикам заборонялося вести політичну агітацію. Замість церковного вводились інститут громадянського шлюбу та державна реєстрація народження і смерті. Заборонялася діяльність ордену єзуїтів. Держава почала контролювати усі призначення на церковні посади. Політика, спрямована проти впливу католицької церкви, отримала офіційну назву «боротьба за культуру» — «культуркампф».

Бісмарк розгорнув боротьбу і проти соціалістів. У 1878 p., після двох терористичних замахів на імператора, він запропонував рейхстагові прийняти «Винятковий закон проти соціалістів», який фактично заборонив діяльність соціалістичних організацій та робітничих газет. Соціал-демократична партія змушена була перейти на напівлегальне становище.

Поряд із репресивними заходами Бісмарк провів низку соціальних реформ. У 1881 р. він оголосив про початок «ери робітничого законодавства». У наступні три роки рейхстаг прийняв закони про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві та від хвороб. У 1889 р. було прийнято закон про надання пенсії за старістю (з 70 років) та у випадку втрати працездатності. У 1891 р. з'явився закон про 11-годинний робочий день і про заборону праці дітей до 13 років. У середині 90-х pp. Німеччина стала державою з найпрогресивнішим соціальним законодавством.

Назад Зміст Вперед