UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Основні тенденції розвитку провідних країн світу наприкінці XIX — на початку XX ст. Завершення формування індустріального суспільства

Колоніальна експансія. Імперіалізм

Формування світової системи господарства на основі експансії європейського капіталу нерідко здійснювалося насильницькими методами. На зламі XIX — XX ст. завершився процес створення колоніальних імперій. Вони стали основною ознакою могутніх держав — Великої Британії, Франції, Німеччини, США, Росії та Японії.

Ці нові явища у розвитку країн послужили підґрунтям для створення різних економічних і політичних теорій, якими прагнули пояснити те, що відбувалося в світі.

Англійський економіст Дж. Гобон у книзі «Імперіалізм» (1902 р.) розкрив нові особливості капіталізму. Він відзначав, що Англія почала отримувати прибуток від вивозу капіталу у 5 разів більший, ніж від експорту товарів. Також він дійшов висновку, що фінансисти прагнуть і політичного диктату у країнах, де знаходяться найприбутковіші капіталовкладення. Банки, не докладаючи ніяких зусиль для розвитку промисловості, отримували значні прибутки, надаючи позики іншим державам. Зовнішня політика Англії та Франції сприяла забезпеченню ринків для вигідного вкладення капіталів. Отож, колоніальна експансія була безпосередньо пов'язана з переростанням промислових груп (монополій) у держави-кредитори.

Розуміння сутності імперіалізму прагнули розширити німецький соціал-демократ Р. Гільфердінг і російський соціал-демократ В. Ленін. Останній, зокрема, зробив висновок, що імперіалізм — це найвища та остання стадія капіталізму, коли особливо посилюється нерівномірність розвитку держав і зростає їхня агресивність. Він сформулював основні ознаки імперіалізму: поєднання вільної конкуренції та монополії; злиття промислового і банківського капіталу та утворення фінансової олігархії; територіальний та економічний поділ світу; переважання вивозу капіталу; встановлення тісних зв'язків фінансового капіталу з державою.

У повному обсязі ці ознаки були характерні лише для групи великих держав. До того ж ринкове господарство виявило значний потенціал пристосування до мінливих умов життя, і період імперіалістичної експансії не став останньою стадією розвитку ринкової економіки.

Отже, наприкінці XIX ст. завершився процес становлення індустріального суспільства у країнах Західної і Центральної Європи та Північної Америки. Ці країни утворювали зону «передового розвитку», т. зв. перший ешелон.

Південна, Південно-Східна і Східна Європа, Росія, Японія, які теж стали на шлях індустріального розвитку, належали до другого ешелону.

Решта країн були економічно відсталими і потребували проведення модернізації господарства. Наявний у них традиційний спосіб виробництва не забезпечував прогресу. З цієї точки зору можна говорити про певні позитивні риси колоніалізму, який руйнував старе, традиційне господарство і включав колонії у прогресивніший на той час економічний процес. Згодом це пришвидшило розвиток, хоча й однобічний, відсталих регіонів.

Назад Зміст Вперед