UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

НОВА ІСТОРІЯ (КІНЕЦЬ XVIII—ПОЧАТОК XX СТ.)
Основні тенденції розвитку провідних країн світу наприкінці XIX — на початку XX ст. Завершення формування індустріального суспільства

Економічний розвиток

Остання третина XIX ст. — початок XX ст. характеризувалися подальшим розвитком у провідних країнах світу індустріального суспільства, яке переживало період індустріалізації — створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини та обладнання і є базовою для подальшого розвитку промисловості. За цей час промислове виробництво виросло майже втричі. Особливо швидко розвивалася важка промисловість.

Найбільших успіхів було досягнуто в металургії, машинобудуванні, транспорті. Виплавка сталі, чавуну, добування вугілля, виробництво машин та обладнання стали показниками могутності країн. Разом із появою нових галузей — електротехнічної та хімічної — це докорінно змінило повсякденне життя людей.

Розгортання індустріалізації вимагало нових форм організації виробництва і великих фінансових вкладень.

Раніше інших країн цей процес розпочався у США і набрав там найбільшого розмаху. Монополії намагалися встановити своє панування на ринку у провідних галузях промисловості. їм ставало дедалі тісніше в національних кордонах від «надлишку» капіталу. Його експансія у слаборозвинені країни давала можливість одержувати вищі прибутки. їх отримували, наприклад, завдяки процентам за позички, субсидіюванню будівництва залізниць, розробленню сировинних ресурсів.

Монополія — це встановлення підприємцем або групою підприємців контролю над однією чи кількома галузями виробництва з метою збільшення прибутків і ліквідації конкуренції.

Основними формами монополістичних об'єднань стали картелі, синдикати, трести й концерни.

Картель — об'єднання підприємств однієї галузі. Учасники об'єднання укладають угоди щодо цін і розподілу ринків збуту, зберігаючи свою власність і комерційну самостійність.

Синдикат — об'єднання підприємств, що виробляють однорідну продукцію. Учасники синдикату зберігають власність на засоби виробництва і виробничу самостійність, але втрачають самостійність комерційну. Вироблена продукція реалізується як власність синдикату через створену для цього контору.

Трест — об'єднання підприємств, які втрачають будь-яку самостійність. Власники підприємств отримують акції на суму внесеного паю.

Концерн — об'єднання підприємств різних галузей господарювання —торговельних фірм, банків, транспортних компаній, що перебувають під фінансовим контролем одного чи кількох підприємців.

Монополізація промисловості стала серйозним випробуванням принципу ринкової економіки — вільної конкуренції. Вона призвела і до зміни ділових взаємин підприємців. В окремих галузях господарства монополісти почали обмежувати вільну конкуренцію, а іноді й гальмували поширення прогресивних технологій. Проте монополізація не знищила конкуренції—лише перенесла її в іншу площину: розгорталася боротьба між монополістичними об'єднаннями уже на світовому ринку.

Стрімке зростання промисловості зумовило, з одного боку, розширення внутрішніх ринків, а з іншого — сприяло зростанню зовнішньої торгівлі, яка, спираючись на удосконалення транспорту, стала вагомим чинником економічного життя, а ще — основним стимулом для збільшення виробництва. Національним виробникам ставало затісно на внутрішньому ринку (товарів вироблялося більше, ніж їх міг купити власний споживач), і вони прагнули завоювати нові ринки збуту. Це зумовлювало гостру боротьбу за контроль над ринками. Для витіснення конкурентів почали вдаватися до різних способів і методів. Найбільш поширеним став демпінг, тобто імпорт тих чи інших товарів за заниженими цінами з метою знищити конкурентів, захопити ринок, а вже потім диктувати свої умови. У відповідь на захист національного виробника ставала держава, яка за допомогою різних заходів починала обмежувати доступ іноземних товарів (вводилися високі ввізні мита, встановлювалися ліміти тощо). Така державна політика, що заступила вільну торгівлю (фритредерство), отримала назву протекціонізму. Іноді введення жорстких протекціоністських заходів призводило до загострення міждержавних відносин, «митних війн» і, відповідно, до дестабілізації міжнародного становища. Економічний фактор ставав вагомим і в міждержавних відносинах.

Обмеження в торгівлі, висока вартість доставляння товару і, зрозуміло, зростання собівартості зумовили появу нового явища в економічному розвитку: промислово розвинені країни почали вивозити замість товарів капітал у країни, в яких рівень прибутків був значно вищим. Вивіз капіталу став вагомим чинником в остаточному формуванні світового ринку. Це зв'язало багато регіонів світу з європейськими центрами промисловості та банками. Лідерами у вивозі капіталу виявилися Англія, Франція, Бельгія та ін.

Назад Зміст Вперед