UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

СЕРЕДНІ ВІКИ
Турецька агресія на Балканах. Загибель Візантійської та поява Османської імперії

Загибель Візантії та поява Османської імперії

У 1399 р. турки оточили Константинополь. Не сподіваючись узяти місто приступом, вони готувалися до тривалої облоги. Але сталося несподіване: прийшла звістка від середньоазійського правителя, нащадка Чингісхана, Тамерлана (Тимура) про поразку під Анкарою султана Баязида, який потрапив у полон і, не знісши приниження, помер. Османи відійшли від Константинополя, а їхня держава розпалася, що продовжило життя Візантійської імперії ще на 50 років.

Після нетривалої міжусобиці 1451 р. османський престол зайняв 16-річний султан Мехмед II, який продовжив завоювання.

Владнавши у такий моторошний спосіб «сімейні справи», Мехмед II приступив до втілення у життя своїх задумів. 200-тисячне турецьке військо підступило до Константинополя. Для взяття міста було збудовано флот, щоби припинити надходження підкріплень, створено наймогутнішу в Європі артилерію. Для блокування Босфорської протоки в її найвужчому місці було збудовано фортеці, які контролювали прохід кораблів і збирали мито. Останній візантійський імператор Костянтин XI спішно готував місто до оборони. Створювалися запаси зброї та продовольства, укріплювалися мури. Захисників міста нараховувалося близько 10 тис.

Облога Константинополя почалася у квітні 1453 р. Турецький флот (130 кораблів) увійшов у Мармурове море. Артилерія почала систематичний обстріл міста і його мурів. Перший штурм було відбито. Спроба здійснити підкоп під мури теж виявилася невдалою. Останньою перемогою захисників міста був прорив п'ятьох суден зі зброєю та продовольством. Аби повністю відрізати місто від зовнішнього світу, Мехмед II наказав турецькому флотові увійти в бухту Золотий Ріг. Але вхід у неї перекривав масивний ланцюг. Тоді турки за ніч спорудили дерев'яний настил і, змастивши його жиром, перетягнули по ньому з Босфору в Золотий Ріг свій флот. На кораблях було розміщено гармати, що почали обстріл міста з півночі.

29 травня 1453 р. настав вирішальний день. Вранці турецька армія пішла на штурм. Через дві години османи крізь браму св. Романа увірвалися до міста. Жорстока битва тривала і на міських вулицях. Імператор Костянтин загинув зі зброєю в руках. Три дні місто грабували, а 60 тис. мешканців було продано в рабство. Мехмед II в'їхав у собор св. Софії, наказав збити з нього хрест, встановити півмісяць і перетворити його в найбільшу мечеть мусульманського світу. Також Мехмед II дав наказ припинити пограбування. Місто було перейменовано у Стамбул, почалася його відбудова. Щоб відродити економічне життя в місті, його заселили вільновідпущеними в'язнями, торговцями і ремісниками з провінцій. Запросили й іноземних художників.

Взяття Константинополя стало лише початком 30-річних завойовницьких походів султана, за які той отримав прізвисько «Завойовник». Він захопив рештки візантійських володінь, установив повне панування над православними державами—Сербією, Боснією, Валахією. Найтриваліший опір туркам чинили албанці, яких очолював Скандербег.

Він був заручником в османів, у них вивчав військову справу. Повернувшись на Батьківщину, очолив боротьбу проти турків, яку вів до самої смерті у 1468 р. Турки прозвали його за відвагу Іскандером (Олександром).

У 1469 р. турки вторглись у володіння Священної Римської імперії, а 1477 р. вступили на землі венеціанців. Османи були занепокоєні зростанням могутності Туреччини і з її союзника перетворились у суперника. Кримське ханство стало васалом Османської імперії.

Падінням Константинополя завершився цілий період в європейській історії. Християнська цивілізація втратила один зі своїх центрів. Це мало далекосяжні наслідки, особливо для регіону поширення православної гілки християнства. Його було переділено між Османською імперією і Річчю Посполитою. Єдиною православною країною, яка залишалася незалежною, була Московська держава, що дало привід проголосити Москву «третім Римом» і наступницею Візантії. Князь Іван III 1472 р. узяв шлюб із небогою останнього імператора Софією (Зоєю) Палеолог і оголосив себе наступником імператорів. Герб Палеологів — двоголовий орел — став гербом Московської держави, а згодом і Росії. У такий спосіб московські правителі заявили про претензії на панування в усьому православному світі.

Загибель такого могутнього культурного цивілізаційного центру в Європі перетворила католицький Захід в основу, на якій будувалося майбутнє Європи. Він :тав взірцем для розвитку інших районів Європи, та й не тільки.

Іншим важливим наслідком було те, що завдяки завоюванням Мехмеда II Туреччина (Османська імперія) стала європейською державою (щоправда, в географічному розумінні) та вступила у найблискучіший період свого існування, який тривав до 20-х pp. XVII ст. Вона перетворилася у вагомий чинник європейської історії. Однією з причин швидкого зростання Османської імперії була армія. Значна її частина складалася з постійних, добре навчених воїнів, яких набирали як серед мусульман, так і серед християн.

Чітка централізація Османської імперії давала можливість збирати армії чисельністю понад 200 тис. вояків, тоді як європейські армії нараховували по декілька десятків тисяч. Армія складалася з кавалерії (імператорської, легкої та провінційної), піхоти, в якій вирізнялись особливі інженерні, охоронні та інші загони, артилерії, якій не було рівної в Європі, та елітних підрозділів яничарів. Останні формувалися переважно з християн, які ще дітьми були взяті в полон і виховувались як воїни, віддані султану та Аллаху.

Назад Зміст Вперед