UkrHistory.com.ua
 
Головна сторінка
Історія України
Історичні постаті
Реферати з історії
Статті з історії
ЗНО з історії
Всесвітня історія
Серія "100 великих..."

Реферат

Мазепа в тогочасній англійській пресі

На згадку про Мазепу в англійському світі мимоволі приходить лєгендарний герой із поеми Байрона, хоч ім’я гетьмана було відоме в Англії, навіть у Новому Світі, ще за його життя.

Безумовно, що до цього причинилась його участь по стороні антитурецької т. зв. "Святої Ліґи", яку як згадано вже вище, зорганізував цісар у 1684 р. Вона мала міжнародній характер, тому зрозуміло, що за розвитком воєнних подій слідкувала теж і англійська преса. Окрім того, участь Мазепи У т. зв. Великій Північній Війні, зокрема перехід гетьмана на сторону шведського короля, був сенсацією тодішнього дня й давав багато матеріялу для повідомлень, звітів і.т.п.

Тогочасну англійську пресу не можна вважати за першоджерело. Все ж таки вона була своєрідним "барометром" тогочасної публічної опініїта одночасно свідчила про популярність Мазепи в тодішньому політичному світі. Ім’я Мазепи згадувалось в англійській пресі вже у зв’язку з вибором його на гетьмана підчас першого Кримського походу (1687).

Льондон Ґазетте — офіціоз англійського уряду, — 3-6 жовтня 1687 р. користуючись інформацією з Гамбурґу за 30 вересня, подає, що згідно з вістками з Києва кн. Ґоліцин наказав арештувати гетьмана Самойловича та його сина за те, що вони "мали змову" з ворогом, а на його місце вибрано "пана Мареппу, людину великої репутації та відому зі своєї хоробрости".

Про вибір Мззепи докладніше згадав лондонський місячник Модерн Гісторі...(за, грудень 1687 р.), в якому подано, що кн. Ґоліцин вернувся додому без ніяких успіхів та щоб себе виправдати, оскаржив Самойловича та його сина в "зраді". Обидва вони були на його наказ арештовані, а на місце Самойловича назначено "Мареппу — славного вояка". За травень 1688 р. Модерн Гісторі подає, що козаки збунтувалися, тому що Мазепу не вибрано, але назначено, а тим самим порушено "старовинний звичай вибирати собі гетьмана з власної нації".

Відносно ж другого Кримського походу Лондон Ґазетте загально згадує про участь козаків у боротьбі з татарами (у виданнях за 19-22 липня та 21-24 жовтня 1689 р.)

Під час московсько-турецької війни ця сама Лондон Ґазетте за 16-19 серпня 1695 р. пише, що згідно з відомостями з Гамбурґу козаки здобули деякі фортеці від турків. На основі царського листа за 7 січня 1696 р., Лондон Ґазетте 13-16 січня 1696 р. повідомляє, що козаки брали участь у здобутті Озова, якого однак не здобули.

Хоча в Європі завжди цікавились війнами з Туреччиною та багато про них писали, Велика Північна Війна викликала зрозуміле зацікавлення, хоч би в особі молодого шведського короля, що своїм умілим стратегічним прагненням здивував увесь світ. Тоді йому було всього 18 років. Тож не диво, що європейська преса пильно стежила за всіма воєнними й політичними подіями.

Уже на самому початку тієї війни, у зв’язку з обороною Нарви, лондонський місячник Дженерал Вью... за листопад 1700 р. згадує, що "Мазесппа" (sic) зближається зі своєю 50.000 армією на поміч Нарви". (На ділі Мазепа вислав 12.000 козаків під командуванням полковника І. Обидовського, який, на жаль прибув після здобуття Нарви шведами, 20 листопада).

Про участь козаків у боях зі шведами в Лівонії (Латвії), згадує інший лондонський часопис, Пост-бой за 5-7 грудня 1700 р. Цю саму вістку подав лондонський тижневик Інгпіш Пост...

Хоч у 1702 р. козаки брали активну участь у війні, у тодішній англійській пресі надибуємо тільки поодинокі вістки. Перший англійський щоденник, Дейлі Курант (ч. 132) за 19 вересня 1702 р. згадує, що 27 липня 1702 р. Мазепа вислав козаків воювати проти тих польських магнатів, які прилучилися до шведського короля. Дейлі Курант писав про перемогу полковника Миклашевського над кн. Сапігою, від якого здобув Бихів, за що Август надав Мазепі найвище польське тодішнє відзначення — орден Білого Орла.

15 грудня 1702 р., опираючись на інформаціях із Варшави за 17 листопада 1702 р. Дейлі Курант пише, що "козаки, здобувши Немирів та фортецю Біла Церква, перемогли відділи старости з Хмельника" (Я. Потоцького).

У 1703 р. Мазепа майже не брав діяльної участи у воєнних діях, тому не диво, що про нього майже немає згадок в англійській пресі. Багато згадок про гетьмана та інформацій про козацьке військо знаходимо з 1704 р. Тоді, як відомо, становище Августа II в Польщі значно погіршилось і він попросив у царя негайної допомоги. Цар прислав гетьманові інструкції виступити зі всією своєю армією на допомогу польському королеві Августові. Цього ж самого місяця гетьман вирушив зі всім своїм військом і, перейшовши Дніпро, затримався недалеко Перепитихи, звідки послав відразу три тисячі козаків під командуванням полковника Апостола, а тисячу козаків прилучилося до армії кн. Д. Ґоліцина. З Перепитихи Мазепа вирушив до Паволочу, звідки вислав генерального бунчужного Д. Максимовича до головної кватири польського короля в Сандомирі по інструкції. 10 серпня Максимович повернувся від Августа з проханням дати йому до диспозиції 30.000 козаків. Мазепа повідомив, що він не може дати стільки козаків, але вислав йому 10.000 під командуванням переяславського полковника Івана Мировича, який з’єднався з Августом у Яворові, а сам Мазепа вирушив на Волинь для нищення маєтностей кн. Любомирського, що перейшов на сторону шведського короля.

У зв’язку з тими подіями, Дейлі Курант (ч. 643) за 8 травня 1704 р., користуючись інформаціями з Варшави, пише, що "наспіли вістки, згідно з якими 4.000 козаків разом з московським військом спішать назустріч Августові, щоб з’єднатися з його армією". 1 липня 1704 р. Дейлі Курант (ч.690) покликуючись на вістки з головної кватири польського короля в Сандомирі, потверджує вістки, що козаки в дорозі на допомогу Августові.

14 серпня 1704 р., за інформаціями з 5 серпня Дейлі Курант (ч. 727) повідомляє, що "генерал Мазепа, вождь 20.000(!)-ної козацької армії, вислав своїх представників до його королівської милости" (Августа II).

Рівно ж і офіціоз англійського уряду, Лондон Ґазетте (ч. 4045), за 14-17 серпня, покликуючись на інформації з Берліна за 12 серпня, пише, що п’ять або шість тисяч козаків є в дорозі до Сандомира, щоб з’єднатися з армією Августа II. 24-28 серпня 1704 р. Лондон Ґазетте (ч. 4048) на основі інформації з Гамбурґу за 12 серпня повідомляє, що Август II зробив перегляд частини козацького війська, яке прибуло до Сандомиру.

Лондонський місячник Монслі Реджістер... за серпень згадує, що на прикінці липня "кн. Ґоліцин і три тисячі козаків прибуло до армії Августа". Цю вістку подав теж Дейлі Курант (ч. 748) за 7 вересня 1704 р.

Інша лондонська газета Флаїнґ-nocm (ч. 1447) за 10-12 серпня 1704 р., покликаючись на інформації з Варшави за 23 липня, повідомляє, що "до короля Августа прибули представники від генерала Мазепи й повідомили його, що козаки вже в дорозі до Польщі, після чого Август вирішив вийти їм на зустріч".

Подібна до Флаїнґ-nocm, лондонська газета Пост-ман (ч. 1306) за 15 серпня 1704 р., на основі вістки з Гамбурґу, пише, що "козаки під командуванням славного Мазеппи, (в числі 19.000 вибраного війська з обозом артилерії з 36 гармат) з’єдналися з королем Августом надалеко Яворова".

Цю вістку дослівно передрукував один із найстарших американських часописів, Бостон Ньюс-Леттер (ч. 41) за 22-29 січня

1705 p., не подаючи джерела, а покликуючись на інформації з Гамбурґу.

Про похід Мазепи до Польщі на допомогу Августові, згадував Бостон Ньюс-Леттвр (ч.27) за 15 серпня 1705 р.: "4.000 козаків під командуванням генерала Мазеппи перейшло Дніпро 21-го травня щоб з’єднатися з армією Августа коло Сандомиру". Цю інформацію Бостон Ньюс-Леттер передрукував правдоподібно з Лондон Ґазетте (ч. 4045) за 17 серпня 1704 р.

24-26 серпня 1704 р. Пост-ман (ч. 1309), покликаючись на інформації з Варшави за 8 серпня, пише: "генерал Мазеппа прибув в околиці Збаража на Волині з 80.000 (!) козаків, що разом із 20.000 москвинами прямують на поміч польському королеві".

Лондон Ґазетте за 18-21 вересня 1704 р., на основі інформації з Берліна за 16 вересня, повідомляє, що Август вислав козаків до Сокаля та очікує на нові відділи козацького війська.

Лондонський тижневник Мастер Меркюрі... за 25 вересня 1704 р. згадує, що Август має 20.000 козаків, окрім тих, що залишилися біля Львова.

Дейлі Курант (ч. 760) за 21 вересня 1704 р., покликуючись на інформації з Вершави за 6 вересня, подає що саксонський генерал Брандт, під командуванням якого знаходився козацький тритисячний корпус на чолі з полковником Апостолом, прибув 31 серпня 1704 р. в околицю Сокаля щоб оточити корпус шведського генерала Ґордона. 3 вересня генерал Брандт вислав своїх відпоручників до генерала Ґордона з домаганням піддатися, бо в противному випадку "з ними станеться те, що сталося під Лятовицями," де козаки вбили 300 шведів. Про цю подію були суперечливі відомості. За одними джерелами, Апостол допомагав Брандтові розгромити шведський відділ під командуванням майора Леєнгельма. Під час битви козаки вбили 460 шведів, і взяли 300 в полон. Ґ. Нордберґ подає, що шведи здалися Брандтові, але козаки вбили 3.000 шведських вояків.

У 1704 р. не тільки англійська, а й інша європейська преса, писала багато про козаків; при тому, як правило, згадувала Мазепу, без огляду на те, чи він у той час ними командував, чи були вони під командуванням наказних гетьманів або своїх полковників. Прикладом цього може послужити довша згадка в лондонському місячнику Монтслі Реджістер за вересень 1704 р. У цій згадці зазначено, що "польський генерал, що знаходиться недалеко Львова, очікує значного відділу козацького війська під проводом Масеппи". На ділі, Мазепа в той час перебував на Волині, тільки його полковник Мирович на чолі 10.000-ного корпусу, відступаючи від Львова, який

26 серпня здався шведам, прилучився до корпусу польського генерала Ржевуського.

Про полковника Мировича згадує Дейлі Курант (ч. 783) за 18 жовтня 1704 р., покликуючись на інформації зі Львова (за Амстердам Ґазетте за 24 вересня), пише, що "15.000 (!) козаків під командуванням полковника Мироновича (І)знищивши околицю між Золочевом та Олеськом, прямує в напрямі Бродів, щоб з’єднатися з 30.000-ним козацьким корпусом армії Мазепи, який сам із рештою своєї армії знаходиться на Волині, в Україні". Ця сама вістка ще раз, як потвердження попередньої відомости, Дейлі Курант (ч. 791) за 31 жовтня 1704 р., покликуючись на інформації зі Львова, надруковані в Амстердам Ґазетте за 8 жовтня, подає, що полковник Мирович робить відворот, щоб з’єднатися з головними силами Мазепи.

Про самого гетьмана Дейлі Курант (ч. 821) за 1 грудня 1704 р., покликуючись на інформації зі Львова за 5 листопада в Амстердам Ґазетте, пише, що "Мазеппа, генерал козаків, розмістив їх у Любарі, Паволочі, П’ятках та інших місцях, а сам іде у напрямі Дніпра".

Закінчуючи свої вістки про козаків у 1704 р. Дейлі Курант (ч. 833) за 15 грудня 1704 р. на основі інформації з королівської шведської головної кватири в Травстав на Шлезьку за 22 листопада, пише, що шведи заатакували 2.000 козаків під командуванням полковника Апостола та всіх їх повбивали. Насправді в Апостола було тоді 1.700 козаків, з яких шведи забили там 1620 і тільки 80 козаків з Апостолом повернулися додому.

Лондон Ґазетте за 9-12 жовтня 1704 р., користуючись інформаціями з Берліну за 14 жовтня 1704 р. повідомляє, що військові частини, серед яких знаходяться козаки, облягають Познань. Рівнож і Монтслі Реджістер за жовтень 1704 р. потверджує, що козаки знаходяться під командуванням генерала Паткуля, який до речі, дуже погано з ними поводився, наказуючи їх навіть бити.

Навесні 1705 р. гетьман дістав інструкції від царя вислати до Ґродна 4.500 козаків під командуванням полковника Горленка, а самому вирушити на поміч Августові II та з’єднатися з його військом у Сандомирі. Гетьман вирушив на Волинь, а звідтсіля попрямував на Львів, однак на прохання міської ради, Мазепа оминув місто й пішов далі в напрямі Сандомиру.

У зв’язку з тими воєнними операціями, Дейлі Курант (ч. 953) за 5 травня 1705 р., покликуючись на інформації зі Львова, пише, що "Мазеппа, генерал козаків, концентрує свої війська над Дніпром, щоб іти на допомогу Августові, що має для останнього велике значення".

Лондон Ґазетте (ч. 4126) за 24-28 травня 1705 р., пише, що "генерал Мазеппа, який командує козаками коло Києва, переправився через Дніпро та йде в напрямі Берестя, щоб з’єднатися з саксонським корпусом під командуваннм генерала Шуленберґа."

Узимі 1705-1706 р. воєнне щастя сприяло шведам, які з успіхом атакували свого ворога, так що цар прислав Мазепі наказ піти на відсіч Ґродна, куди гетьман прибув щойно по капітуляції того міста.

У зв’язку з тим, Лондон Ґазетте (ч. 4202) за 21-25 лютого 1706 р., покликуючись на інформації з Варшави за 16 лютого, пише, що "польський король має свою головну кватиру в Новоґрудку на Литві, звідки вислав своїх посланців до Мазеппи, що знаходиться в Ґродні, де командує московськими військами".

Згідно з відомостями з Ґданська за 23 липня 1706 р., Бостон Ньюз-Леттер за 2 лютого 1707 р. (ч. 198) пише, що "козаки під командою Войнаровського, небожа генерала Мазепи, прибули в околицю Люблина, а звідси будуть продовжувати свій похід у глибину центральної Польщі".

По капітуляції Гродна, шведський король, замість того щоб іти на Москву, розпустив тільки вістки, що йде на Україну, а сам пішов до Саксонії, де примусив Августа до абдикації (14 вересня 1706 р.). З уваги на це, цар скликав до Жовкви воєнну нараду (квітень 1707р.).

Про це пише Пост-ман (ч. 1780) за 15 травня 1707 р. Згідно з інформаціями зі Львова за 27 квітня 1704 р., повідомлено, що цар прибув до Жовкви, де має відбутися "велика воєнна нарада", на яку прибули генерали Шереметьєв і Мазеппа . Цю вістку надрукував на першій сторінці Дейлі Курант (ч. 1645) за 23 травня 1707 р.: "Львів, 27 квітня. Цар урочисто відсвяткував Великодні Свята у Жовкві, де відбулась воєнна нарада, в якій взяли участь генерали Шереметьєв, Мазепа та інші..."

Пізніше не знаходимо більше згадок про Мазепу. Шойно після його переходу на шведську сторону Дейлі Курант за 29 грудня 1708 р. (ч. 2239) посвятив багато місця на першій сторінці про об’єднання Мазепи зі шведським королем. Як джерело своєї інформації вище згаданий лондонський щоденник подає за Амстердамським Кур’єром повідомлення царської головної кватири над Десною за 16 листопада 1708 р.

Згідно з цим повідомленням, Мазепа, (якого Дейлі Курант називає генералом і головним вождем козаків) у віці 70 років, перейшов на шведську сторону. Давши козакам наказ іти походом проти шведів (пояснює дальше лондонський щоденник), Мазепа у бойовому порядку перейшов Десну; щойно тоді з’ясував козакам своє рішення перейти на шведську сторону. Почувши це, більшість козаків, які вже довший час були невдоволені Мазепою, не згодилися з пляном свого гетьмана і повернулись назад, за винятком трьох полковників, а саме миргородського, прилуцького та любнянського, що силою були змушені йти за Мазепою. На вістку про перехід Мазепи до шведів (продовжує лондонський щоденник), цар видав маніфест до українських православних владик і козацької старшини прибути до Глухова на вибір нового гетьмана; там одноголосно вибрали І. Скоропадського. З черги цар наказав Меншикову здобути та знищити місто Батурин, столицю Мазепи, яке він узяв приступом, а по здобутті наказав вирубати 5-6 тисяч козаків, коменданта столиці [полк. Чечеля] наказав замучити на тортурах. Із самого ж Батурина москалі забрали поважне число артилерії, амуніції та харчів, а що не могли забрати, знищили; саме місто до тла зруйнували.

Наприкінці цього повідомлення пишеться, що Скоропадський зі своїм військом долучився до царської армії та що шведський король не зразився цією невдачею, але продовжував свій похід у райони Стародуб-Чернігів. Дейлі Курант за 18 січня 1709 р. подає за Паріс Ґазетте (5 січня 1709 р.) умови українсько-шведського договору. Дальше немає згадок про Мазепу. Щойно аж по битві під Полтавою Дейлі Курант (ч. 2437) за 16 серпня 1709 р. коментуючи долю шведської армії, згадує, що Мазепі вдалося оминути московського полону і що він утік. Як джерело цієї інформації подає Дейлі Курант Амстердам Ґазетте, яка у свою чергу, покликуючись на лист із датою 13 серпня 1709 р. від де Лейгта, (M. de Leith) московського посла в Берліні.

Рівночасно в цьому самому числі, але на іншому місці, Дейлі Курант, покликуючись на інформації з Дрездену від 14 серпня 1709 р. подає, що "генерал Мазепа та шведський король вибрали інший шлях перед московською погонею".

Далі не зустрічаємо вже більше нічого про Мазепу в Дейлі Курант. Можна б ще згадати, що Дейлі Курант за 22 серпня 1709 р. (ч. 2442), подаючи умови капітуляції ген. Лєвенгавпта після битви під Полтавою, згадує, що в точці ч. 5., москалі домагалися "негайно видати запорожців та всіх інших бунтівників, що знаходяться в рядах шведської армії", [як відомо, їх жорстоко покарано].

Дейлі Курант не був єдиним тодішнім англійським часописом, що писав про Мазепу. Про нього знаходимо теж і на сторінках урядової газети, що виходила двічі на тиждень, а саме Лондон Ґазетте.

Покликуючись на інформації з Відня від 26 грудня 1708 р., що наспіли туди з московського табору в Україні, Лондон Ґазетте за 3 січня 1709 р. (ч. 4502), пише на першій сторінці, що "князь Мазепа, генерал козаків, перейшов на сторону короля шведів", але тільки з трьома полковниками та незначним числом війська, тому що більшість козаків вирішила повернутись до царя. Декілька днів пізніше, як пише Лондон Ґазетте, Меншиков здобув Батурин, столицю Мазепи, залогу якої в числі 6 тисяч наказав вирубати. Рівночасно цар дозволив вибрати нового гетьмана, І. Скоропадського, шляхетського походження. У Минулому, додає лондонська гезета, "цар вистарався для Мазепи гідність князя ‘римської імперії’, як рекомпенсату за його заслуги". Наприкінці повідомлення Лондон Ґазетте пише, що згідно з російськими джерелами шведський король отаборився під Стародубом І Черниговом, однак уже від довшого часу немае ніяких відомостей від шведів.

На вістку про битву під Полтавою (7 липня 1709 р.) Лондон Ґазетте з 13-16 серпня 1709 р. (ч. 4574) на основі інформації з Відня від 7 серпня 1709 р., пише з великою резёрвою про московську перемогу над Шведами. Щойно Два тижні пізніше, тобто 27-30 серпня 1709 р., на основі офіційного повідомлення з Москви від 17 липня 1709 p., яке Привіз окремий посланець до Лондону, Лондон Ґазетте (ч. 4580), після опису битви під Полтавою та потверджуючи перемогу Петра над шведським королем, подає що Мазепі вдалося з його військом утекти, до якого по дорозі долучився Карло з двома тисячами війська.

3-6 вересня 1709 р. Лондон Ґазетте (ч. 4583), опираючись на інформаціях з Гаги від 10 вересня 1709 р. (н. ст.) пише, що шведський король щасливо прибув до Очакова, "але небіж гетьМана Мазепи [А. Войнаровський] та декілька Шведських міністрів попало в московський полон". (Це не згідне з правдою, бо Войнаровського схопили московські аґенти щойно 1716 р. в Гамбурзі.)

За московськими джерелами Лондон Ґазетте (ч. 4585) за 8-10 вересня 1709 р. повідомляє, що Москалі захопили Мазепу й доставили його цареві до Києва. Як відомо, Москалі не взяли Мазепу в полон, ані не дістали його від турецького уряду, дарма що цар і просив, і грозив, пропонуючи велику суму грошей — 300.000 дукатів. Мазепа, у віці 70 років, помер 2 жовтня 1709 р. (н. ст.) у селі Варниця, недалеко від Бендер.

Зрештою в пізнішому виданні сама Лондон Ґазетте (ч. 4590) за 20-22 вересня 1709 р., виправила цю помилку й писала, що генерал Мазепа зі своїми однодумцями перейшов Дніпро.

Як бачимо, тогочасна англійська преса присвячувала багато уваги козакам, Мазепі та його союзові зі шведським королем. На відміну від німецької преси, що не щадила Мазепі по його переходові на шведську сторону таких епітетів як "зрадник" "кривоприсяжник, що не боїться Бога", "бунтар", "еґоїст" і тому подібних, англійська преса, хоч користувалася переважно російськими звідомленнями, які надходили до Англії через німецькі або голляндські канали, писала про гетьмана та Україну у виразно невтральному тоні.

До речі, англійська преса почала писати про козаків уже 1621 р.2б а не від часів гетьмана Дорошенка, як пише О. П. Маркова, покликуючись на статтю І. Борщака, у її рецензії на нашу працю про Мазепу в тогочасних англійських джерелах. Рівно ж автор цих рядків, згадуючи працю англійського лікаря д-ра Б. О’Коннора, що був особистим лікарем короля Яна Собєського, не писав, що це перше англійське джерело про козаків, але підкреслив, що зацікавлення Україною в Німеччині було таке велике, що навіть ту працю перекладено на німецьку мову в 1700 р., хоч д-р О’Коннор цілі розділи переписав з Опису України Бопляна.

Література:

1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.