МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО — створене 1832 з числа козаків Задунайської Січі, які перейшли на бік Росії під час російсько-турецької війни 1828—1829. Першим наказним отаманом війська був Йосип Гладкий — останній кошовий отаман Задунайської Січі, який ініціював цей перехід. Військо отримало землі на західному боці Азовського моря, між Бердянськом і Маріуполем, і заснувало дві станиці — Микільську і Покровську. Згодом до війська було прилучено Петрівський Посад і село Ново-спасівське.
В мирний час команди азовських козаків на баркасах відбували берегову службу вздовж східних берегів Чорного моря — від Керченської протоки до м. Поті. Під час війни військо було зобов'язане виставляти морський батальйон для охорони та оборони узбережжя, піший козацький напівбатальйон і флотилію малих морських човнів для крейсирування вздовж узбережжя. Протягом 1862—1866 більшість азовських козаків (1117 сімей) було переселено на Кубань. Указом від 11 жовтня 1864 Азовське козацьке військо скасовано, а його клейноди передано Кубанському козацькому війську.
Є.Петренко
[А]
[Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P][C][T][У][Ф][X][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я][Всі]
|
